Венедикт XVI про діалог між християнами та євреями
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Милосердя та покликання без жалощів» – під таким заголовком у крайньому випуску міжнародного богословського часопису «Communio» побачила світ стаття Венедикта XVI, присвячена поглибленню документа, оприлюдненого 2015 року Комісією Святого Престолу в справах релігійних стосунків з юдаїзмом у контексті 50-річчя Декларації Другого Ватиканського Собору про міжрелігійний діалог «Nostra Aetate». Автор ділиться думками про післясоборове скасування так званої «теорії заміни» та концепцію «ніколи не розірваного союзу».
Із передмови кардинала Курта Коха дізнаємося, що Венедикт XVI вручив йому цей текст як особисті роздуми, не призначені для оприлюднення. Він, однак, переконав вислуженого Папу опублікувати текст на сторінках часопису «Communio», співзасновником якого свого часу був професор Йозеф Ратцінґер. На думку Президента Папської Ради сприяння єдності між християнами, при якій діє Комісія Святого Престолу в справах релігійних стосунків з юдаїзмом, ця стаття може стати важливим внеском у поглиблення діалогу між Католицькою Церквою та юдаїзмом, який завжди лежав на серці Папи Венедикта XVI.
Датована 26 жовтня 2017 р. стаття, авторства «Йозефа Ратцінґера – Венедикта XVI» аналізує актуальний стан християнсько- юдаїстського діалогу, вказуючи на необхідність поглиблення та уточнення понять «теорії заміни» та «ніколи не розірваного союзу». За словами автора, дві тези – що Церква не замінила Ізраїль і що союз між Богом та Вибраним народом ніколи не був розірваний – є, на загал, правильними, але під різними аспектами не є достатньо чіткими та потребують подальшого критичного аналізу.
Вислужений Папа уточнює, що ідея про те, ніби Церква зайняла місце Ізраїлю, «ніколи не існувала як така». Більше того, з християнської точки зору юдаїзм має особливий статус, не будучи «релігією серед інших», але «перебуває в особливих умовах і як такий повинен бути визнаний Церквою».
Також і питання «ніколи не розірваного союзу» між Богом та євреями, ствердження, висловленого святим Іваном Павлом ІІ, яке сьогодні є частиною очевидного інтерпретаційного горизонту юдаїзму з християнської точки зору, на думку Венедикта XVI вимагає деякого розрізнення. Це ствердження «можемо вважати правильним» в принципі, але при докладному підході воно «вимагає уточнень і поглиблення». «Формулювання про “ніколи не розірваний союз” було, без сумніву, великою допомогою на першому етапі оновленого діалогу між євреями та християнами, – підсумовує автор, – але в далекоглядній перспективі воно не є достатнім для представлення масштабу дійсності в належний спосіб».
