Вітання Папи для католицьких вірменських монахів мхітаристів
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Річниця, що є нагодою скласти подяку Господеві за щедре вилиття благодатей і дарів, отриманих протягом століть Вірменським Згромадженням Мхітаристів. Так Папа Франциск охарактеризував святкування з нагоди 300 річчя цієї чернечої родини Вірменської Католицької Церкви, які в неділю, 16 вересня 2018 р., завершилися урочистою Божественною Літургією в храмі монастиря святого Лазаря на венеційському острові Сан-Ладзаро-дельї-Армені.
Датований 5 вересня лист Святішого Отця, адресований на ім’я владики Боґоса Левона Зекіяна, Константинопольського архиєпископа ВКЦ та Апостольського Делегата для Згромадження Мхітаристів, був зачитаний наприкінці богослуження, проповідь під час якого виголосив кардинал Леонардо Сандрі, Префект Конгрегації Східних Церков.
Початок чернечої родини
Засновником згаданого згромадження є вірменський монах і вчений Мхітар Севастійський, який разом зі своїми послідовниками займався просвітницькою діяльністю та поширював ідеї єдності Вірменської Церкви з Апостольською Столицею. Втікаючи від переслідувань, які розпочалися в Османській імперії, спільнота отримала в дар невеликий острів Сан-Ладзаро у Венеційській затоці, куди вони офіційно прибули 8 вересня 1717 року. Там вони відновили з руїн стару церкву та збудували монастир, який став одним з важливих осередків вірменської культури.
Віра і мучеництво
Глава Католицької Церкви у своєму листі згадує про те, що члени цього Згромадження відзначалися «вірністю в чернечому житті, нерідко героїчно засвідченою, іноді, навіть найбільшою жертвою мучеництва». Вказуючи на постать праведного Слуги Божого Мхітара, одного з великих реформаторів чернечого життя у Церквах Сходу, Папа виокремив його внесок у зростання віри й духовності народу, заохочуючи його послідовників «зберігати, поглиблювати та поширювати» духовний і культурний скарб вірменського народу.
Широкий кругозір
Папа звертає увагу на те, що праведний Мхітар належав до «вардапетів», тобто, вчених монахів, які отримали право проповідування та наставництва. За його словами, він зумів поєднати «церковний гуманізм вірменських вардапетів із класичним західним гуманізмом», плодом чого стали численні «видатні богословські, філософські, історичні, лексикографічні та філологічні пам’ятки мхітаристської школи». Не менш важливою Святіший Отець назвав «пророчу екуменічну відкритість», притаманну мхітаристській духовності, яка сьогодні «дедалі більше виявляється знаком часу», аби спільно прямувати до повної єдності.
Підтримка Апостольської Столиці
Єпископ Риму не оминув увагою також «непорозуміння та труднощі», з якими зустрічалися праведний Мхітар і засноване ним Згромадження, що були подолані і сьогодні є «невіддільною частиною харизми», що не втратила актуальності. «Апостольська Столиця, яка завжди підтримувала щодо Мхітара та його духовних дітей особливу турботу та увагу, – написав Папа, – була й залишається поруч зі Згромадженням в делікатні періоди, пропонуючи будь-яку можливу допомогу та підтримку».
Ідентичність мхітариста
Святіший Отець зазначає, що разом з віденським монастирем, острів Сан-Ладзаро залишається живим місцем, не зважаючи на загальне зменшення кількості монахів, покликаних завжди тримати «відкритими та розлогими горизонти місії, а сильними – зв’язки сопричастя». «Мхітаристська ідентичність полягає в тому, щоби бути, насамперед, цілковито посвяченими Богові людьми, а це покликання є нездійсненним без дійсного сопричастя із братами та цілісного, повного та радісного прийняття обітів убогості, чистоти та послуху, які є євангельським джерелом справжнього оновлення та надійним забезпеченням серед турбот сьогодення», – пише Папа, підсумовуючи:
«Сподіваюся, що смолоскип, запалений засновником, й надалі просвічуватиме тернистий і квітучий шлях вірменського народу вірою в Христа та надією, яку постійно народжує Його слово».
