Владика Браєн Байда: Молодь прагне святості, яка є першим покликанням
Світлана Духович – Ватикан
Владика Браєн Байда, Єпископ Саскатунської єпархії (Канада) добре ознайомлений з проблемами молоді. Він відповідає за душпастирську працю з молоддю в єпископаті УГКЦ й неодноразово брав участь у приготуванні до Всесвітніх днів молоді. Сьогодні він є одним з понад 260 Отців Синоду, що відбувається у Ватикані на тему «Молодь, віра і розпізнавання покликання». У перервах між насиченими ранковими і пополудневими зібраннями Синоду та працею в групах, владика Браєн дав для інтерв’ю для VaticanNews. Публікуємо його першу частину:
Як відбувається праця Синоду? Як він організований?
У Синоді беруть участь представники Єпископських конференцій з усього світу, деяких учасників обрав Святіший Отець, присутні також аудитори й представники молоді та експерти, які слухають і допомагають нам у праці. Перед початком Синоду ми отримали Робочий документ (Instrumentum Laboris), який мали змогу прочитати і ми використовували різні способи збору інформації про молодь, на основі якої ми могли підготувати наші виступи.
Я мав можливість скористатися даними опитування, проведеного в Україні та інтернет-опитування в Польщі, в яких взяли участь понад 640 молодих людей, не всі з яких були віруючими. Моя асистентка Вікторія переклала результати опитувань на англійську мову для того, аби зробити їх доступними для США, Австралії та Європи. Ми отримали понад 100 сторінок відповідей, на основі яких потім зробили узагальнення на десять сторінок, а пізніше мені потрібно було підсумувати це на півтори сторінки. Отже, таким чином, неможливо було зосередитися на деталях, а були визначені тільки певні теми, важливі для молоді. Якщо в одній з відповідей молодих людей, ми бачили якийсь надзвичайно цікавий приклад, або особливі слова, я намагався використати їх доповіді, але в цілому, в основу моєї доповіді лягли узагальнені теми.
Потім я передав свою доповідь на переклад. Моя тема стосувалася першої частини Instrumentum Laboris і під час загального зібрання Синоду я мав доповідь на чотири хвилини. Під час перших декількох днів ми, власне, слухали виступи представників молоді й делегатів Синоду.
Як Ви сказали, Ваша доповідь ґрунтувалася на темах, які були визначені на основі опитування серед молоді. Якими були Ваші висновки?
Говорячи про те, чого прагне молодь, можна сказати, що багато молодих людей бажають зустріти Ісуса Христа. Дехто із старшого покоління може сказати: «Але ж для цього маємо парафію, де можна зустріти Його, а також у сім’ї». Але чомусь, однак, багато молодих людей не відчувають, що можуть зустріти Христа на своїх парафіях. Тому ми всі разом повинні прислухатися до цього запитання й запитати себе «Чому?». На мою думку, молодь має дуже високі ідеали. Але це добре, вони хочуть людей, які б були цілісними, відповідальними, людей, що вміють будувати взаємостосунки, які не осуджують. І цих людей вони хочуть зустріти й спілкуватися з ними.
Але спостерігаючи за міркуванням опитуваних, можна також сказати, що вони пов’язують пошук цієї людини, яка б мала певні якості, з вимогами до себе самих. Тобто, якщо я хочу знайти таку людину, то повинен стати цією цілісною, відповідальною людиною, що має знання й ідеали. Я повинен стати всім тим, що хочу знайти в інших. І важливо супроводжувати молодь на цьому перехідному шляху від розуміння того, яких людей вони хочуть зустріти, до усвідомлення, що саме вони повинні стати цими людьми для інших. І це можна підсумувати як прагнення молоді зустрічати святих людей, і, отже, вони покликані до святості. І ми повинні прямувати разом, бо кожен прагне цього. Кожен прагне відчути на собі погляд Матері Божої Неустанної Помочі і почути слова Пречистої Діви Марії Ґвадалупської: «Хіба я не твоя Мати? Хіба ти не під Моїм покровом? Скажи, чого ти потребуєш?». Саме цього бажає молодь, і вони повинні бути такими один для одного, ми повинні прямувати і супроводжувати одні одних на цій дорозі.
Після виступів доповідачів відбуваються обговорення, які потім потрібно підсумовувати? Чи не важко опрацьовувати спільні тези в групах, до яких входять представники з різних країн та культурних контекстів?
Ми поділені на чотирнадцять малих груп (circoli minori), згуртованих за мовою, до кожної з яких входять понад двадцять учасників, що мають право голосувати, а також представники молоді та асистенти. Параграф за параграфом ми обговорюємо Робочий документ уже з перспективи того, що ми почули під час виступів, і потім опрацьовуємо певну пропозицію, за яку повинна проголосувати вся група. Якщо хтось голосує проти, ми знову повертаємося до обговорення, доки не сформулюємо пропозицію, за яку всі проголосують одностайно. Ми подаємо приблизно шість-сім пропозицій для кожної частини Робочого документу, які потім доповідач групи підсумовує й читає спершу перед усією групою, а наступного дня перед загальним зібранням Синоду.
Тема цього Синоду «Молодь віра і розпізнавання покликання». Чому, говорячи про вибір майбутнього з боку молодих людей, Церква вживає термін «покликання», а не просто слово «вибір»?
Про це ми багато говорили в наших малих групах. Покликання – це щось, що характерне тільки для людської істоти. Покликання походить від Бога й ми повинні зрозуміти, що кожна людська істота покликана Богом до того, щоб наблизитися до Христа й привести до Нього інших, аби брати участь у житті Пресвятої Тройці. І це покликання відбувається в різний спосіб.
У Робочому документі ми бажали пояснити покликання через Євангельську розповідь про шлях до Емаусу, що викликає подив. У першій частині йдеться про слухання: Христос спочатку зустрічає людей по дорозі, ставить їм запитання, слухає, а потім інтерпретує. І ми також повинні слухати молодь, замислюватися над тим, що означають їхні відповіді. Христос, відповідаючи, звертається до Святого Писання й пророків.
У другій частині Робочого документу йдеться власне про те, що тільки під час ламання хліба Ісусові учні усвідомили, що перебували з Христом, а потім Він зникає. І вони повертаються до спільноти. Вони усвідомлюють поклик того, щоб дати діяльну відповідь на те, що їм було дано пізнати. Отже, спочатку ми зустрічаємо Христа, Він прямує з нами, Він дає нам пояснення і потім ми покликані дати діяльну відповідь, стати учнями-місіонерами. Це й означає покликання: зустріти Святого, зустріти Святого Духа, неважливо чи це відбудеться через когось з власних батьків, через брата, чи сестру, родичів, простого робітника, чи спеціаліста. Неважливо, з ким я захочу близько спілкуватися, чи який шлях виберу в житті. Основне покликання – це покликання до святості, але через різні життєві шляхи, різні способи.
Як Ви оцінюєте внесок молодих людей у працю Синоду?
Їхня присутність дуже цінна. Навіть сьогодні під час обговорювання Іnstrumentum laboris зазначалося, що наше завдання полягає в тому, щоб залучатися до праці з молоддю, бо вони мають дари, вони мають благодать для Церкви й сьогодні Церква повинна бути місійною. Вони мають ревність і завзяття. І, будучи присутніми на наших зустрічах на Синоді, вони додають енергії до цього життя. Вони уважно все слухають, беруть участь в обговореннях, і хоч не можуть голосувати, бо тільки делеговані єпископи й священики мають право голосу, їхній внесок дуже цінний. Ми спілкуємося з ними під час перерв, запитуємо про їхнє життя та про плани на майбутнє і, таким чином, отримуємо відповідь безпосередньо від молодих людей, повних енергії й ентузіазму щодо того, що Бог хоче від Церкви й через них ми можемо почути це Боже запрошення. Отже, їхній внесок та їхня присутність є дуже для нас цінною.