Велика П’ятниця – нагода для солідарності зі Святою Землею

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ - Ватикан

«Великопосний шлях запрошує кожного і з нас повернутись до місць та подій, які змінили хід історії людства та особисте життя кожної особи: це місця та події, які передають живу пам’ять про все те, що воплочений Божий Син сказав, зробив та вистраждав за наше спасіння», – цими словами розпочинається лист-заклик долучитись до щорічної збірки для християн Святої Землі, підписаний кардиналом Леонардо Сандрі, Префектом Конгрегації для Східних Церков, та Архиєпископом Цирілом Васілем, ТІ, Секретарем Конгрегації.

Страсний Тиждень

У листі зазначається, що центром усього літургійного року є Страсний Тиждень, який розпочинається у Витанії, входом Ісуса в Єрусалим. Прямуючи за Спасителем у Витанію, стаємо свідками Його намащення запашним нардом, пророцтва про Його страсті, смерть та воскресіння. В світлиці Тайної Вечері Він жертвує Себе Самого нам у хлібі та вині і обмиває наші стопи, подаючи повчаючи нас про покірне служіння як нову заповідь любові. У Гетсеманському Саді переживаємо Його ув’язнення, супроводжуємо Його далі і наново переживаємо відречення Петра. Під хрестом, разом з Пресвятою Богородицею та улюбленим учнем Іваном, вдивляємось у Його пробитий бік та стаємо співучасниками смерті Божого Сина. А далі, разом із Марією Магдалиною, що прийшла до гробу Вчителя, переживаємо ранок славного Воскресіння та бачимо яскраве світло, що його випромінює Воскреслий, яке пестить наші очі та серця, запрошуючи нас поглянути на історію світу та на історію кожного із нас.

Вийти назустріч іншому

Переживаючи таїнства нашого спасіння, ми ще інтенсивніше думаємо про наших братів та сестер, які живуть та свідчать свою віру в померлого та воскреслого Христа в Святій Землі, виявляючи їм також свою солідарність у милосердній любові. Автор листа пригадує, що під час своєї першої загальної аудієнції 27 березня 2013 р. Папа Франциск підкреслив, що переживати Страсний Тиждень, наслідуючи Ісуса, означає навчитись вийти з нас самих назустріч ближньому, виходячи на периферії людського буття.

Цьогорічна збірка

Цього року, з нагоди вищезгаданої збірки, разом із закликом Папи Франциска варто прислухатись також і до слів Святого Павла VI, який був першим Наступником Святого Петра, що здійснив Апостольську Подорож до Святої Землі у січні 1964 р. В Апостольському Напоумленні «Nobis in Animo», якою він у 1974 р. започаткував цю збірку для християн Святої Землі, зазначається: «Церква Єрусалиму займає особливе місце в турботі Святого Престолу і в турботах усього християнського світу, тоді як зацікавлення Святими Місцями, і, зокрема, містом Єрусалимом, виникає навіть під час зустрічей представників Націй та у великих міжнародних організаціях. Така увага сьогодні викликана серйозними релігійними, політичними та соціальними проблемами, які там існують».

Складне становище Близького Сходу

Також і в наш час Близький Схід переживає непростий період погіршення стосунків між населенням різних регіонів до тієї міри, що надія на мир стає майже необачною. 7 липня 2018 р. в південно-італійському місті Барі, на початку молитви Святішого Отця із Главами Східних Церков Близького Сходу було наголошено, що сьогоднішня ситуація того регіону позначена темрявою війни, насилля, знищенням, окупації, різними формами фундаменталізму, вимушеної міграції. І про цю складну ситуацію, на жаль, говорять зрідка, а для багатьох вона є байдужою. Близький Схід став землею людей, які залишають свій край. Тому, існує ризик, що присутність наших братів та сестер у вірі зникне, знівечивши образ самого Близького Сходу, який не буде повноцінним без християн.

Солідарність Церкви

Вселенська Церква не залишається байдужою перед обличчям складної ситуації християн Близького Сходу. Протягом останніх десятиліть збільшилась кількість душпастирських, соціальних, харитативних, культурних ініціатив на користь усього місцевого населення, без різниці до якої церковної спільноти вони належать. Для того, аби християни, що вже два тисячоліття присутні в регіоні, могли вижити у Святій Землі та зміцнити свою діяльність на служінні іншим спільнотам, з якими вони мусять співжити, необхідно, аби християни в усьому світі проявили щедрість своєї любові, розуміння та солідарності до Церкви в Єрусалимі.