Виховувати до миру в екуменічній перспективі. Екуменічний документ
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
В Женеві, місті, яке є осередком різних міжнародних організацій та Екуменічної Ради Церков, 21 травня 2019 року відбулася конференція «Разом підтримувати мир», під час якої було представлено спільний документ Екуменічної Ради Церков та Папської Ради міжрелігійного діалогу «Виховувати до миру в мультирелігійному світі: християнська перспектива». Конференція стала нагодою для поглиблення зусиль, спрямованих на зміцнення екуменічних стосунків шляхом спільного заанґажування у міжрелігійний діалог у світлі Документа про загальнолюдське братерство, підписаного Папою Франциском і Шейшом Аль-Таїбом 4 лютого в Абу-Дабі. В представленні взяв участь єпископ Міґель Анхель Аюсо Ґіхот, Секретар Папської Ради міжрелігійного діалогу.
Сім причини докладати зусилля на користь миру
У першій з трьох частин документа представлені сім причин, чому християни покликані докладати зусилля на користь миру. Як зазначається в Посланні до Ефесян, Христос – наш мир. Втішаючись Христовим миром, Його учні покликані бути ремісниками миру. Мир внутрішньо пов’язаний із справедливістю. Дбання про вихованням є притаманним християнській практиці й традиції, що черпає з біблійної мудрості. Мир як відновлення справедливих стосунків, вказує на фундаментальний зв’язок між гріхом, прощенням та примиренням. Отож, мирний процес вимагає уваги як до минулого, так і до майбутнього. Християнська віра в Триєдиного Бога навчає, що Божі Особи дійсно відмінні, але, водночас, всі разом становлять одність.
Будування миру через виховання
Друга частина представляє сфери й стратегії для впровадження будування миру через виховання, що охоплюють всі вікові категорії та складові суспільства. Деякі більше відповідають дітям, інші – молоді, ще інші – дорослим. Серед них – право на належне, цілісне виховання, відповідне для людини, що творена на Божий образ; приклад Ісуса як Учителя; постійне поглиблення доступне для всіх; мир і влада; пізнавати, захищати та утверджувати “іншого”; використання засобів інформації у вихованні до миру; вчитися зі Святого Письма та з ним; культ, духовність і виховання до миру; запобігання та примирення; інтегрування перспектив розвитку з викликами екології.
Молитва Церкви як засіб виховання до миру
Врешті, в третій частині зібрані поради для молитовної застанови в Церквах, християнських освітніх закладах та екуменічних організаціях. Йдеться про те, щоб у світлі документа замислитися над тим, які виховні методи можуть бути ефективними й тісно пов’язаними з миром, розробляючи виховні засоби й програми. Заохочується визначити потенційних співрозмовників, з якими можна розвивати креативні інтерактивні засоби виховання. Слід вивчати та долати структурні фактори, як минулі, так і теперішні, які призвели до насильства, й заохочувати християнські освітні заклади, особливо ті, що задіяні в катехизації дітей і молоді, впроваджувати елементи виховання до миру.
Крім того, заохочується досліджувати, наскільки різні елементи релігійного життя, включаючи такі як вивчення Святого Письма, прилюдний культ, молитви й літургія, можуть сприяти загальнолюдській солідарності на користь мирного і справедливішого суспільства. Наголошено на необхідності того, щоб християнські інституції в усьому світі поглиблювати прийнятий 2011 року документ «Християнське свідчення в мультирелігійному світі: рекомендації для поведінки», щоб подолати суперечки, які стосуються розуміння місії, навернення та прозелітизму. Варто пам’ятати історії видатних людей, які в екуменічному чи міжрелігійному стилі давали відповіді на питання справедливості, миру й екології, спонукати уряди розвивати виховні моделі, які дають пріоритет мирові, та, врешті, разом молитися в намірі миру.
