Кардинал Таґле про сім років з Папою Франциском

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ / Alessandro Gisotti – Ватикан

У ці дні, коли світ переживає трагедію пандемії коронавірусу, Папа Франциск у молитовній близькості з усіма хворими, їхніми родинами, невтомним медперсоналом, а також із страждаючими братами та сестрами, що потерпають від воєн та голоду в різних куточках світу, відзначає сьому річницю свого обрання Наступником святого Петра. 13 березня 2013 року – це дата, яка залишається знаменною в пам’яті багатьох осіб, зокрема, вірних Католицької Церкви, адже того дня Колегія Кардиналів обрала нового наступника Папи Венедикта XVI, який зрікся з найвищого уряду Церкви 11 лютого 2013. Думками про ці неординарні події нещодавньої історії і, зокрема, про сім років понтифікату Папи Франциска, в інтерв’ю для ватиканських ЗМІ поділився один з його найближчих співробітників кардинал Луїс Антоніо Таґле, Префект Конгрегації Євангелізації народів, який назвав ці сім років Папи латино-американця «“притчою” про Божу близькість і співчуття».

Особисті спогади кардинала

Ділячись своїми особистими спогадами про 13 березня 2013 року, кардинал Таґле спершу пригадав, що він був одним із шести кардиналів, яких Папа Венедикта XVI номінував під час останньої консисторії свого понтифікату 24 листопада 2012 року, а вже три місяці згодом був обраний Папою кардинал Хархе Маріо Берґольйо, Архієпископ Буенос-Айресу. Префект Конгрегації Євангелізації народів зазначив, що із днем обрання сьогоднішнього Папи в нього пов’язано дуже багато споминів, про те, він забажав поділитись, особливо, двома із них.

«Перш усього, коли кардинал Берґольйо отримав кількість голосів, що були необхідні для обрання на Папу, серед кардиналів спалахнули радість, оплески та хвала Богові, Який ще раз запевнював нас у тому, що Він не покине свою Церкву. Але, коли я подивився на кардинала Берґольйо, я побачив, що він сидить, схиливши голову. (...) У похиленій постаті нового Папи я зауважив тягар послуху, підчинення таємничій Божій волі», – мовив кардинал, пригадуючи і другу річ, а саме той момент, коли зібрані на площі Святого Петра вірні вітали новообраного Святішого Отця, йому спало на думку, що цей вибір, цей Папа є даром, який Господь відкриватиме перед Церквою протягом його понтифікату.

Приваблюючий приклад Папи

Кардинал Таґле підкреслив багатство повчань, якими Папа Франциск мав нагоду ділитись впродовж сімох років свого служіння, його уважність до конкретних людей, яких йому вдавалось виокремити із загалу, його вміння плекати особистий контакт з людьми, незважаючи на бюрократичні вимоги сучасного світу, його покору у визнанні своїх людських обмежень та відкритість на співпрацю з іншими для добра Церкви, його усвідомлення того, що він слуга, а не Спаситель.

Папа і хворі, бідні та мігранти

Відповідаючи на одне із наступних запитань, кардинал Таґле підкреслив, що християни повинні відзначатись особливою любов’ю до найостанніших в суспільстві, а тому й не дивно, що для Папи Франциска цей напрямок є одним із пріоритетних. «Біблія, діяльність Церкви з моменту її народження, соціальне вчення Церкви, свідчення мучеників і святих, а також постійна місія Церкви на користь бідних і знехтуваних протягом століть – це хор і симфонія, яку ми запрошені слухати і до якої ми покликані приєднати свої голоси та “інструменти”, які ми маємо, тобто нашу особистість, наш час, наші таланти, наше багатство. Я пропоную мати більше особистих контактів та зустрічей із беззахисними та бідними людьми. Але ми повинні дозволити на те, щоб ці зустрічі зачіпали наші серця і вели нас до молитви, щоб, таким чином, ми могли почути Ісуса, Який промовляє до нас у бідних», – додав він.

Церква, що виходить на зовні

Наступне запитання стосувалось того, як можна вчинити, щоб Церква дедалі більше була Церквою, яка виходить на зовні, до чого, зрештою, постійно закликає Папа Франциск, і як цей заклик Святішого Отця надихає Префекта Конгрегації Євангелізації народів. Відповідаючи на це запитання, кардинал Таґле зазначив, що, згідно із повчаннями Єпископа Риму, Церква, яка виходить назовні, – це Церква, що йде до чоловіків та жінок і до їхніх конкретних життєвих ситуацій, несучи їм Євангеліє. «Місія чи євангелізація, – вів далі кардинал, – є рацією існування Церкви. Однак, ми не повинні забувати, що Папа Франциск також підкреслює той істотний факт, що місія повинна випливати з глибокої зустрічі з Ісусом, з досвіду віри та переконання, що Ісус любить і спасає нас, із серця, сповненого радістю, яку лише Євангеліє може дати, серця, зворушеного Святим Духом, аби ділитися з іншими». На його переконання, автентична християнська місія вимагає справжніх свідків. «Нам потрібні справжні місіонери, а не лише працівники. Ми сподіваємось, що зможемо підтримувати та сприяти цьому орієнтирові в Конгрегації Євангелізації народів», – підсумував кардинал, висловивши на закінчення побажання, щоб Святіший Отець ще багато років виконував свою місію у здоров’ї та радості.