Церква

Кардинал Беччіу: споглядання і дія – два виміри церковного служіння

В день літургійного спомину святої Марти, Префект Конгрегації в справах визнання святих очолив Святу Месу з обрядом довічних обітів тридцяти черниць зі Згромадження Марти і Марії.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Серце Марії та руки Марти, тобто, споглядання та дія – такими є два виміри церковного служіння, на які вказав кардинал Анджело Беччіу, Префект Конгрегації в справах святих, очоливши в середу, 29 липня 2020 р., день літургійного спогадування святої Марти, Святу Месу в римському храмі святого Євгенія, під час якої тридцять молодих черниць Згромадження Марти та Марії склали довічні обіти євангельських рад.

Ця чернеча родина була заснована 1979 року в Ґватемалі. Сьогодні коло 700 сестер служать в різних країнах Латинської Америки, Африки та Європи. Харизма згромадження підсумовується наміром «любити Ісуса, присутнього в Церкві, в Пресвятій Євхаристії та в тих, які страждають фізично, морально й духовно, опікуючись ними руками Марти та із серцем Марії».

Чудесна подія

Під час проповіді кардинал Беччіу назвав цю подію «чудесною», що показує світові, наскільки прекрасним є посвятити своє життя Господеві та «служити ближнім у милосердній любові». За його словами, йдеться про готовність, відважне рішення, що прямує проти течії, завдяки якому ці сестри вказують нам на «стежки Божого царства», які легко втрати з поля зору серед гамору світу.

Молитва та служіння

Говорячи про приклад євангельських Марії та Марти, проповідник зауважив, що перша навчає нас обирати «кращу частку», тобто, віддавати перше місце в своєму житті Богові та слуханню Його слова, що перемінює життя. Марта, натомість, допомагає нам зрозуміти, що служіння слід здійснювати великодушно, запобігаючи тому, щоби воно перетворювалося в заклопотаність і неспокій. Посвятитися служінню ближньому не повинно бути «просто працею», але впроваджуванням у життя того, що спершу було почуте та перекладене «в конкретну любов».

Церковне служіння, таким чином, повинно поєднати два ці виміри: стояти біля стіп Ісуса, тобто, молитву, та радісну посвяту ближнім, особливо – найзлиденнішим. Бо «служити ближньому по-євангельському – це фундаментальна річ, але йдеться про результат, а не відправну точку».