Упокоївся Ґеорґ Ратцінґер, брат Папи-емерита
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
У баварському місті Реґенсбурзі на півдні Німеччини в середу, 1 липня 2020 р., на 97-му році життя перестало битися серце Ґеорґа Ратцінґера, старшого брата вислуженого Папи Венедикта XVI, який з його відходом втрачає останнього родича, що був живим. Ставши священиками того самого дня, два брати – один з яких музикант, керівник відомого хору, а другий богослов, єпископ, кардинал і Папа – протягом всього життя підтримували глибоку єдність між собою.
Ґеорґ Ратцінґер народився 15 січня 1924 року, й уже в 11 років грав на органі парафіяльної церкви. У 1935 році він вступив до малої семінарії в Траунштайні, але 1942 року був призваний на військову службу. З Вермахтом опинився в Італії та 1945 року потрапив у полон до союзницьких військ. Повернувшись на батьківщину, 1947 року разом з братом Йозефом вступив до семінарії в Мюнхені, а 1951 року два брати, разом із чотирма десятками товаришів, отримали пресвітерські свячення. Протягом тридцяти років, від 1964 по 1994 рік, о. Ґеорґ Ратцінґер був керівником відомого хору Реґенсбурґського катедрального собору, відвідавши численні країни світу з концертами.
Коли 22 серпня 2008 року мер містечка Кастель-Ґандольфо надав о. Ґеорґу титул почесного громадянина, Венедикт XVI у подячному слові під час церемонії сказав: «Від початку мого життя мій брат був для мене не лише товаришем, але й гідним довіри провідником. Він був для мене орієнтиром, завдяки чіткості та рішучості своїх рішень. Він завжди показував мені, якою дорогою слід прямувати, також і в найскладніших ситуаціях».
Ґеорґ Ратцінґер був прямолінійним чоловіком, не надто схильним до дипломатії. Він, наприклад, не приховував свого невдоволення обранням брата на Наступника святого Петра в 2005 році: «Мушу сказати, що це була для мене несподіванка, і я навіть трохи розчарований. Беручи до уваги його серйозні обов’язки, я зрозумів, що це значно вплине на наші взаємини. Однак, за людським рішенням кардиналів стоїть Божа воля, і їй мусимо сказати “так”».
В одному з інтерв’ю 2011 року о. Ґеорґ сказав: «Якщо він вже не даватиме собі ради з огляду на фізичний стан, мій брат повинен наважитися зректися». Через кілька місяців саме він був серед перших, хто задовго до офіційного проголошення довідався про таке рішення Венедикта XVI.
Незважаючи на проблеми з ногами та зором, старший брат вислуженого Папи регулярно приїжджав з Реґенсбурґа до Ватикану, проводячи чимало часу разом з ним в монастирі «Mater Ecclesiae». Кілька тижнів тому, від 18 до 22 червня, Венедикт XVI здійснив візит до Реґенсбурга, аби попрощатися з останнім своїм живим родичом.
