Море та його трудівники: одна з дорогих Папі «периферій»

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Світ моря, що включає масштабні перевезення товарів і сировини, рибальство, але також і сферу відпочинку, є цінним і незамінним аспектом світової економіки. Водночас, моряки та рибалки працюють у дуже непростих і ризикованих обставинах, які сьогодні посилила пандемія Covid- 19. Свідками цього є капелани та волонтери, які вже протягом 100 років, відколи було засновано Морський Апостолят, перебувають поруч з людьми моря у приблизно 300 портах, у каплицях на кораблях, в соціальних мережах. Протягом цього року сам Папа Франциск тричі висловився на підтримку моряків і рибалок, присвятивши їм, зокрема, молитовне намірення на серпень. І в цьому контексті наші колеги поспілкувалися з о. Бруно Чічері, відповідальним за морський апостолят в Дикастерії служіння цілісному розвиткові людини.

Одна з периферій, на якій служить Церква

Відповідаючи на зауваження журналіста про те, що Святіший Отець останнім часом неодноразово згадував про людей моря, священик ствердив, що для цих виступів були особливі причини. У червні він хотів подякувати морякам за працю, виконану в період lockdown, коли все спинилося, але моряки й далі забезпечували транспортування 90% товарів і, насамперед, медичного устаткування з однієї частини світу в іншу. Другий виступ Папи був приурочений так званій неділі моря, що має екуменічний вимір подяки й молитви за моряків. Врешті, молитовний намір на серпень, приурочений до 100-річчя Морського апостоляту.

«Думаю, що головною причиною того, що Святіший Отець виявляє таку близькість людям моря, є те, що йдеться про одну з периферій, на якій Церква присутня, на якій вона працює. Порти є, властиво, периферією міста. Й ми присутні там. І, на жаль, слід сказати, що в світі моря існують деякі явища, які не є чужими Папі через людське страждання. Згадаймо про примусову працю, торгівлю людьми, рабство», – мовив о. Бруно.

Важке й небезпечне життя

Очільник відділу морського апостоляту в Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові звернув увагу на різні труднощі, якими позначене життя людей моря та їхніх родин. Є природні труднощі, такі як шторми та бурі, а є виклики, створені людиною, як от піратство: кілька років тому це була головна проблема, сьогодні про це вже не говориться надто багато, але в деяких частинах світу це явище ще завдає чимало клопотів. А останніми місяцями до цього додалася пандемія Covid-19.

«Життя моряка вже саме в собі є виснажливим. Бо змушує перебувати далеко від своїх сімей протягом 8-10 місяців контракту. Що сталося з приходом Covid? Кордони перекриті, літаки не літають… Отож, ці моряки залишилися заблокованими на кораблях, а їхні 8-10 місяців перетворилися у 14-16. На даний час маємо приблизно 200 тисяч моряків заблокованих на кораблях, відсутня можливість змінити екіпаж», – зазначив о. Бруно Чічері, звертаючись із закликом до всіх урядів і портової влади не забувати про те, що моряки є суттєвими працівниками глобальної економіки, а тому необхідно передбачити спеціальні канали, що сприяли би цій зміні екіпажів, без якої помножується втома, стрес, а навіть трапляються випадки самогубств.

Капеланське в волонтерське служіння

Відповідальний за сферу капеланства в світі моряків зазначив, що Церква завжди була близькою до людей моря. А 1920 року група мирян вирішила об’єднати всі ці прояви турботи в одну дійсність, з чого зродилося те, що сьогодні називаємо Морським Апостолятом, організації якого діють у 300 портах, згуртовуючи капеланів і волонтерів. Вони щодня навідуються у порти, піднімаються на судна. Після приходу Covid довелося шукати інші способи присутності, в чому допомогли соціальні мережі.

«Загалом, ми дбаємо про будь-які форми супроводу й підтримки, починаючи від духовного, як от служіння Святих Мес на кораблях, але й діємо, коли трапляються якісь трагічні події», – розповів о. Бруно, додаючи, що крім того, моряки мають потребу в багатьох інших дрібних речах. Наприклад, «для нас все просто, коли закінчиться шампунь чи зубна паста», бо ж можемо вийти та придбати, натомість, коли корабель прибуває пізно ввечері, а відправляється раненько, «немає надії на те, щоби піти до міста та придбати». Тож волонтери дбають і про ці аспекти…