Блаженний Майкл Маꥳвні: лицар віри та милосердної любові

с. Лідія Короткова, СНДМ – Ватикан

Саме на території Гартфордської дієцезії, що в штаті Коннектикут, (США), кафедральний храм якої є місцем беатифікації, в місті Нью-Гейвен, 1882 року отець Майкл Маꥳвні заснував найбільшу в наші часи католицьку організацію – «Лицарів Колумба», що об’єднує чоловіків-католиків, розвиваючи дуже активне соціальне служіння та харитативну діяльність. Найбільше членів ця, майже двомільйонна організація, налічує у США, Канаді, Мексиці та на Філіппінах, «Лицарі Колумба» успішно діють також і в Україні, як у греко-католицькій, так і в римо-католицькій Церквах.

Майкл Маꥳвні народився 12 серпня 1852 року в сім’ї ірландських іммігрантів у Вотербері, в штаті Коннектикут, США. Він був найстаршим з 13 дітей у сім’ї (шестеро з них померло в ранньому дитинстві). Майкл навчався в місцевій школі, але в 13 років залишив навчання й почав працювати на латунному заводі, щоб допомогти родині. В 16 років хлопець розпочав навчання в семінарії в Сент-Іасенті в Канаді. 1877 року прийняв священицькі свячення в найстаршій католицькій катедрі в Балтиморі, США. Його призначили на служіння в парафію Пресвятої Діви Марії в Нью-Гейвені, де він спочатку був асистентом хворого пароха, але незабаром був змушений перейняти всі його обов’язки.

Дбання про сім’ї та відкинутих від суспільства

У ті часи становище пересічних віруючих-католиків було дуже непростим. Серед чоловіків, які часто виконували небезпечні роботи, була висока смертність, американській уряд (країна була заснована протестантами) мав дуже великі упередження до католиків, по сім’ях панувала бідність. Бачивши все це, молодий священик разом зі своїми парафіянами 1882 року заснував чоловічу спільноту «Лицарів Колумба», світську організацію, члени якої прагнули зростати у вірі, допомагати одні одним та, зокрема, тим родинам, які зазнавали труднощів через хворобу або смерть глави сім’ї.

Крім душпастирської опіки у своїй парафії, о. Маꥳвні працював з місцевою молоддю, був капеланом у в’язниця, а також з великою рішучістю підтримував тверезий спосіб життя, розвиваючи культуру та популяризуючи спорт.

О. Майкл Маꥳвні помер у віці 38 років, 14 серпня 1890 року, залишивши по собі 6-ти тисячну організацію «Лицарів Колумба». Його можна також вважати жертвою епідемії, бо він помер через ускладнення, пов’язані із пневмонією під час епідемії грипу.

О. Маꥳвні – перший беатифікований парох у США

Беатифікаційний процес о. Майкла Маꥳвні розпочався в США 1996 року, а 15 березня 2008 року Папа Венедикт XVI затвердив декрет про героїчність чеснот цього Слуги Божого. 27 травня 2019 року, Папа Франциск затвердив чудо, приписуване його заступництву, що відкрило шлях до його беатифікації. Чудесне зцілення сталось 2015 року в США і стосувалось ще ненародженої дитини, якій у лоні матері діагностували «загальний набряк плоду», що загрожувало її життю. Від початку беатифікаційного процесу о. Майкла Маꥳвні до Конгрегації у справах канонізацій надійшло багато повідомлень про благодаті, отримані за його заступництвом, зокрема, у справах, пов’язаних з боротьбою з поганими схильностями, поверненням до віри, примиренням у сім’ї, знайденням праці та зціленням від хвороб.

Чудесне зцілення ще ненародженого хлопчика

Хлоп’ятко, яке народилось завдяки заступництву Слуги Божого о. Маꥳвні, вдячні батьки назвали Майклом. Лікарі не давали жодної надії на життя цієї дитини. Мама Мішель була у відчаї: вона отримала жахливу новину, що її син народиться з синдромом Дауна, що супроводиться загальним набряком плоду, а це смертельна комбінація, яка не залишає шансів на життя. На думку лікарів, дитина могло прожити дуже короткий час у великих стражданнях.

У Мішель вже було 12 дітей, одна дитина народилась мертвою. Але вона рішуче відмовилась переривати вагітність. З юності у Мішель було дуже важке життя, вона походила з неблагополучної родини й сама виховувала 2 доньок. Вона навернулась до католицтва перед шлюбом з Деніелом, а він у той час уже був членом організації «Лицарів Колумба».

Вражені діагнозом, Мішель і Деніел повернулись додому і віч-на-віч опинились перед страшним майбутнім. Вони вже навіть поговорили з парохом про похорон дитинки, що мала народитись, але почали шукати утішення в молитві. Спонтанно Деніел, що був «Лицарем Колумба», почав молитись про заступництво засновника організації Слуги Боєого Маꥳвні. Разом з дружиною він благав Господа зцілити їхнього сина, приймаючи те, що він може народитись із синдромом Дауна. Вони почали просити друзів та знайомих молитись у цьому наміренні. Разом з ними молилась уся родина, щовечора проказуючи спільну вервицю.

Ще раніше подружжя планувало паломництво до Європи, зокрема до Риму та Фатіми. Перед подорожжю Мішель зробила чергове обстеження, щоб переконатись, що зможе витримати таку поїздку. Лікарі дозволили, хоч у мозку та легенях дитини зібралось багато рідини. Після Святої Меси в Римі Мішель почала себе краще почувати, а після прощі й ревної молитви у Фатімі самопочуття зовсім покращилось.

Початок чуда

Після повернення додому, Мішель знову пішла на обстеження. Нова лікарка не знала попереднього діагнозу й зауважила, що це наймиліша ненароджена дитинка, яку вона будь-коли бачила. Мішель була вкрай здивована й спантеличена та сказала лікарці про попередній діагноз, що внаслідок водянки немає жодної надії на народження здорової дитини. Лікарка ще раз подивилась на результат обстеження й сказала, що від набряку плоду немає й сліду.

Хлопчик народився передчасно з синдромом Дауна, наступні місяці, проведені в лікарні були важкими, але тепер, через 5 років, маленький Майкл – це міцна, здорова дитина. Як каже Деніел, вони ніколи не молились за те, щоб хлопчик народився без синдрому Дауна, але за життя дитини. «Ми вважали, що життя з також дитиною, – це дар, що збагачує нас усіх. Життя нашого сина – це немов поцілунок самого Ісуса, великий дар, який ми отримуємо щодня». Батьки Майкла переконані, що це чудо о. Маꥳвні, а лікарі визначили, що зцілення не можна пояснити в природний спосіб, воно не має наукового чи медичного пояснення.

Блаженний о. Майкл Маꥳвні в сучасності

Карл Андерсон, Верховний Лицар організації «Лицарів Колумба», доповідаючи під час 138-го Верховного З’їзду, який цього року з огляду на ситуацію в сфері охорони здоров’я, відбувався у віртуальний спосіб, сказав, що «для членів "Лицарів Колумба" новина про беатифікацію їхнього засновника стала моментом великої радості. О. Маꥳвні значно випередив свою епоху в тому, щоб довірити мирянам відігравати важливу роль у Церкві. Його дух донині формує діяльність "Лицарів Колумба", які служать марґіналізованим людям, відкинутим на узбіччя суспільства так, як він служив вдовам і сиротам у 80-ті роки ХІХ сторіччя. Його приклад натхнув мільйони Лицарів до активної діяльності в парафіях та громадах».

Під час Апостольської подорожі до Сполучених Штатів Америки у 2008 році, у проповіді, виголошеній у катедральному соборі святого Патрика в Нью-Йорку, Папа Венедикт XVI сказав: «Чи ж не поєднання бачення й мети, вкорінене у вірі та дусі постійного навернення й жертовності, становить суть прекрасного розвитку Церкви в цій країні? Я маю на увазі виняткові досягнення зразкового американського священика, Слуги Божого о. Маꥳвні, чиє бачення і запал привели до створення “Лицарів Колумба”, і про спадщину цілих поколінь богопосвячених осіб і священників, які в тиші присвятили своє життя на служінні Божому люду в безлічі шкіл, лікарень і парафій».

Слід згадати, що серед «Лицарів Колумба» першим, винесеним на вівтар, був єпископ дієцезії Веракрус у Мексиці, святий Рафаель Ґісар-і-Аленсія (1878-1938), беатифікований 1995 року і канонізований 2000-го.

«Лицарі Колумба» сьогодні

«Лицарі Колумба» – це міжнародна організація, що діє в усьому світі, і, як вже було згадано, має коло 2 мільйонів членів. Хоч «Лицарі Колумба» – це мирянська організація, до її лав вступають також і духовні особи (наприклад, Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук і архиєпископ-митрополит Львівський РКЦ Мєчислав Мокшицький). В Україні при католицьких парафіях двох обрядів діє вже 30 спільнот «Лицарів Колумба». Свою діяльність в Україні вони започаткували з ініціативи світлої пам'яті Блаженнішого Любомира Гузара, який запросив їх ще 2006 року.