Вартоломей І про «Fratelli tutti»: полишмо байдужість і цинізм

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Ми повністю згідні із запрошенням-викликом Папи Франциска полишити байдужість, а навіть і цинізм, що керує нашим життям як індивідів, зосереджених на собі самих, та мріяти про світ як об’єднану людську родину. Такими словами Константинопольський Патріарх Вартоломей І прокоментував енцикліку Папи Франциска «Fratelli tutti» в інтерв’ю для ватиканських медіа, яке провів Андреа Торніеллі.

Наші очікування здійснилися

Відповідаючи на запитання про те, якою була його реакція після ознайомлення з новою енциклікою, предстоятель зауважив, що ще до появи тексту існувала впевненість у тому, що йтиметься про «ще один приклад» непохитного зацікавлення Папи Франциска людиною, яку полюбив Бог, і що вона міститиме конкретні пропозиції для долання існуючих великих викликів, натхнені «невичерпним джерелом християнської традиції».

«Наші очікування були повністю задоволені після завершення ознайомлення з цією надзвичайно цікавою енциклікою, яка не становить лише виклад чи підсумок попередніх енциклік й інших текстів Папи Франциска, але є вінцем і успішним довершенням всієї соціальної доктрини», – сказав Глава Константинопольської Православної Церкви, висловивши сподівання на те, що «Fratelli tutti» стане джерелом натхнення для щирого та плідного діалогу на міжхристиянському, міжрелігійному та загальнолюдському рівнях.

Євангельська пропозиція

Роздумуючи над питанням «тіней» сучасного світу, про які Папа пише в першому розділі енцикліки, Патріарх Вартоломей, насамперед, нагадав, що коли говоримо про «модерні гріхи», не слід забувати про первородний гріх, який не належить нашій епосі. Тож «не слід ідеалізувати минуле». Водночас, існує стурбованість тим, що сучасні наукові здобутки «не дали відповідь на наші фундаментальні екзистенційні пошуки, ані не усунули їх». Бачимо також, що економічний розвиток «не зменшив прірву між багатими та бідними», а «політика перетворилася в служку економіки».

Якою ж є відповідь християнства? «Життєвою пропозицією Церкви є розвернутися до “одного лиш потрібно”, й цим “одним” є любов, відкритість на іншого та культура солідарності між людьми. Перед обличчям сучасної нахабної “людини-божка” ми проповідуємо “Боголюдину”. Перед обличчям економізму ми віддаємо перевагу екологічній економіці та такій економіці, що ґрунтується на соціальній справедливості. Політиці “права сильнішого” протиставляємо принцип пошани до невід’ємних прав громадян та міжнародного права. Перед обличчям екологічної кризи ми покликані до пошани створіння, простоти та усвідомлення своєї відповідальності за те, щоби передати наступному поколінню цілісне природне довкілля. Наші зусилля в доланні цих проблем незамінні, але знаємо, що Тим, Який діє через нас, є Бог, приятель людей», – підкреслив предстоятель.

Нагальність діяти а не запитувати

Відповідаючи на запитання про актуальність образу милосердного самарянина, який Папа пропонує в енцикліці як відповідь на тіні світу, Константинопольський Патріарх звернув увагу на те, що притча про доброго самарянина перегукується із притчею про страшний суд з 25-го розділу Євангелії від Матея. Цей біблійний текст «об’являє нам всю істину заповіді любові». В притчі священик і левіт представляють релігію, замкнену в собі, що цікавиться виключно збереженням незмінного «закону», ігноруючи «найбільшу заповідь», якою є допомога ближньому. Самарянин, натомість, показується як чужинець, який допоміг постраждалому від розбійників.

Ісус розповів цю притчу, відповідаючи на запитання про те, хто є ближнім. «Тут людині не дозволено ставити запитання, але вимагається, кличеться її до дії. Завжди необхідно розпізнати ближнього, брата також і в далекому, в чужинцеві та ворогові», – зазначив Вартоломей І.

Основа братерства

Роздумуючи над тим, на основі чого ми можемо вважати себе братами й сестрами і чому для людства важливо відкрити цей вимір, Глава Константинопольської Православної Церкви нагадав про те, що на зорі Церкви християни називали себе братами й сестрами. Це духовне та Христоцентричне братерство, за його словами, є «глибшим від природних узів». Водночас, для християн братами й сестрами є «всі народи», бо Боже Слово взяло на Себе людську природу, «все об’єднавши в Собі». Тож так само, як «всі люди є Божим створінням», всі також «були включені в задум спасіння».

«Не йдеться також, – уточнив патріарх, – про абстрактні почуття симпатії до людства, що, зазвичай, ігнорує ближнього. Вимір особистої спільності та братерства відрізняє любов і християнське братерство від абстрактного гуманізму».

Індикатор цивілізованості

Останнє запитання стосувалося тієї частини енцикліки, в якій Папа рішуче засуджує війну та смертну кару. Глава Константинопольської Церкви нагадав, що на цю тему висловився також Священний Великий Собор Православної Церкви, що відбувався на Криті 2016 року, стверджуючи, що «Христова Церква, загалом, засуджує війну, яку вважає наслідком зла та гріха». За його словами, гасло: «Ніколи більше війни!» повинно бути на устах кожного християнина.

Натомість, ставлення суспільства до смертної кари є «індикатором його культурного спрямування та розуміння гідності людини». «Гідна система європейської конституційної культури, однією з несучих колон якої є ідея любові як вираження її християнських вірувань, зобов’язує вважати, що кожній людині повинна бути дана можливість розкаяння та виправлення, навіть якщо вона була засудженою за найгірші злочини. Отож, логічним і моральним наслідком є, що той, хто засуджує війну, відкидає також смертну кару», – зазначив він.