Кардинал Паролін: Тимчасова Угода з Китаєм – це лише початок шляху

о. Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан

«Аби діалог міг принести добрі плоди, необхідно його продовжувати. Впродовж цих двох років я зауважив знаки зближення між китайськими католиками, які тривалий час залишились поділеними з причини багатьох питань», – зазначив кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу, беручи участь у відкритті симпозіуму “Інший Китай”, організованого у Мілані Папським Інститутом Закордонних Місій з нагоди 150-річчя присутності його місіонерів в Китаї.

На переконання найближчого співробітника Святішого Отця, Тимчасова Угода, яку Святий Престол підписав із Китайською Народною Республікою щодо призначення єпископів, є лише початком на шляху конструктивного діалогу, що вже дала певні позитивні плоди.

Спроба Папи Пія ХІІ

У вступній частині своєї промови кардинал Паролін згадав ключові історичні моменти присутності католиків в Китаї, розпочавши від діяльності єзуїта Маттео Річчі на тих теренах наприкінці ХV століття аж до початку місії Папського Інституту Закордонних Місій. Державний Секретар Святого Престолу навів спроби налагодити діалог відразу після заснування Китайської Народної Республіки: «17 січня 1951 року китайська влада запросила деяких католицьких єпископів та священиків на зустріч, в якій також взяв участь Прем’єр-міністр та Міністр Закордонних Справ Чжоу Еньлай. Він запевнив, що католики зможуть й надалі залишатися під релігійною владою Святішого Отця, але повинні забезпечити повну патріотичну відданість своїй країні».

Це стало основою для початку праці над редагуванням документу, що зафіксував би ці принципи. Спроба сформулювати домовленість вказує на те, що ще з часів Пія ХІІ Святий Престол відчував потребу започаткувати діалог з Китаєм, незважаючи на те, що тогочасні обставити були не надто сприятливими. Вже на початку 1951 року було складено чотири проекти можливої угоди, але, на жаль, ця спробо не увінчалась успіхом, зокрема, з причини міжнародних непорозумінь через корейську війну та взаємної недовіри між владою і місцевою Церквою.

Відновлення діалогу

Як зазначив кардинал Паролін, знадобилось майже 30 років від тієї невдалої спроби, аби відновити діалог у 1980 році, коли Китай почав виходити із болючого досвіду культурної революції. Саме тоді розпочався той тривалий процес, який ще до сьогодні не завершено. Всі Римські Архієреї, розпочинаючи від Павла VІ до Папи Франциска, прагнули того, аби подолати складну ситуацію непорозумінь, в якій перебували Китай та Католицька Церква. Цитуючи свого попередника святого Івана Павла ІІ, Папа Венедикт ХVІ у 2007 році написав: «Ні для кого не є таємницею, що Святий Престол від імені всієї Католицької Церкви і, я вірю, на благо всього людства, сподівається відкрити простір для діалогу з владою Китайської Народної Республіки, в якому, подолавши непорозуміння минулого, ми можемо працювати разом на благо китайського народу та задля миру у світі».

Власне, тоді Венедикт ХVІ затвердив проект угоди про призначення єпископів у Китаї, яку вдалося підписати лише 22 вересня 2018 року. Навколо цієї угоди, як підкреслив Державний Секретар Святого Престолу, виникло чимало непорозумінь, хоча сама угода стосується виключно призначення єпископів. Очевидно, існують також й інші важливі проблеми для католиків у Китаї, які теж потрібно розв’язувати, однак, неможливо було вирішувати все відразу в одній угоді. Власне тому й було обрано ту проблематику, яка вже понад 60 років завдає болю китайським католикам – призначення єпископів. Як підкреслив кардинал, шлях порозуміння лише розпочато і він виглядає досить тривалим.

Першу ціль досягнуто

«Вперше після довгих років, – наголосив кардинал П’єтро Паролін, – сьогодні всі єпископи у Китаї перебувають у сопричасті з єпископом Риму». Хто знає історію Китайської Церкви, той розуміє велике значення цього першого досягнення, що вдалося здобути завдяки підписанню угоди 2018 року між Святим Престолом та Китайською Народною Республікою. Від впровадження у життя цієї угоди залежить ймовірність назавжди забути про можливість незаконних єпископських свячень. Іншими словами, намір полягав у тому, аби вберегти Церкву в Китаї перед іншими подібними досвідами.

Як підсумував Державний Секретар, Святий Престол прагне допомогти місцевій Церкві, щоб її дієцезії мали можливість втішатися умовами більшої свободи, самостійності та організації, щоб могли посвятитися місії звіщення Євангелія та сприянню цілісному розвиткові людини та суспільства.

Позитивні знаки

«Я усвідомлюю те, що Тимчасова Угода між Святим Престолом та Китайською Народною Республікою від 22 вересня 2018 року є лише відправною точкою. Два роки – це дуже короткий час, аби оцінити результати угоди», – підкреслив кардинал Паролін, зазначивши, що до початкових труднощів, які зустрічались на шляху, сьогодні додалось ще й випробування з приводу поширення у світі коронавірусу. Проте, помітними є знаки зближення між Китайською Народною Республікою та католиками країни. На його переконання, щоб побачити плоди започатковано діалогу, перше, що необхідно робити – це продовжувати його. З боку Святого Престолу є бажання, аби угода була пролонгована “ad experimentum”, як це було до цього часу, і щоб вона досягла бажаного Католицькою Церквою результату: примирення китайського народу, що зможе давати автентичне свідчення віри в Ісуса Христа, різносторонній діалог та сприяння мирові у світі.