Папа, що ввів Церкву в нове тисячоліття: річниця обрання Івана Павла ІІ
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Це був понеділок, 16 жовтня 1978 року. На Рим вже спустився вечір, коли о 18:18 місцевого часу з комину над Сикстинською каплицею піднявся в небо білий дим, звіщаючи світові про те, що кардинали, зібрані на конклаві, обрали нового Наступника святого Петра. Сім разів перед тим дим був чорним. Приблизно через півгодини кардинал-протодиякон Перікле Феліче звістив про обрання 58-річного Краківського Архиєпископа кардинала Кароля Войтили, що як 264-й Наступник святого Петра взяв ім’я свого попередника – Іван Павло ІІ.
Близькі у вірі та надії
І ось, ще через кільканадцять хвилин, перший Папа-слов’янин вийшов на центральну лоджію базиліки Святого Петра, щоб уділити перше благословення «Urbi et Orbi». Його слова про те, що кардинали, «після численних італійців протягом кількох століть» покликали на служіння Єпископа Риму кардинала з далекого краю закарбувалися в пам’яті людей. Країни далекої, але «завжди близької в сопричасті віри та християнської традиції». Висловивши загальний біль з приводу несподіваного відходу Івана Павла І, понтифікат якого тривав лише 33 дні, Кароль Войтила розповів про свій страх після озвучення результатів голосування і про те, що прийняв цей вибір з послуху Ісусові та з довір’ям до Божої Матері:
«Не знаю, чи мені вдається добре висловлюватися вашою… нашою італійською мовою. Якщо помиляюся, то виправляйте мене. Таким стаю перед вами, щоби визнавати нашу спільну віру, надію та уповання на Матір Христа та Церкви, і щоб з Божою допомогою та з допомогою людей наново ступити на цю дорогу історії та Церкви».
Через поріг третього тисячоліття
Цього року Церква та світ спогадують 100-річчя від дня народження Кароля Войтили, тож саме в цей контекст вписується і річниця обрання на Перове служіння. Спогади про жовтень понад сорокарічної давності спонукають охопити понад чверть століття понтифікату Івана Павла ІІ, який ввів Церкву у нове тисячоліття, встановлюючи безпосередні та інклюзивні стосунки із християнським людом та з усім світом. Незважаючи на замах та подальші хвороби, Папа Войтила провадив Церкву, що не була замкненою у собі, але відкритою на виклики часу. Він заклику «Не бійтеся!» з початку свого понтифікату до заохочення «відплисти на глибінь» на порозі третього тисячоріччя, Іван Павло ІІ залишив нам приклад безстрашного і захопленого звіщення Христа у широкому та зболеному світі, який завжди залишається світом, який Бог любить.
