Блаженна Йосафата – дочка своєї Церкви і народу
с. Лідія Короткова, СНДМ
«Йосафато, вибрана Богом для служіння своєму народові, вислухай нас, що молимось до Тебе», – ці слова лунають під час Молебня до Блаженної Йосафати, мощі якої спочивають у каплиці Головного Дому Сестер Служебниць у Римі. З нагоди чергового відзначення її літургійного спогаду коротко пригадаймо її духовний шлях.
У Своєму віковічному задумові Господь готував блаженну Йосафату на служіння Церкві й рідному народові. З ранньої молодості вона полюбила Божий храм і красу богослужінь, зростала у вірі й любові до Бога та ближніх, була провідницею у Братстві святого Онуфрія при парафії отців василіян у Львові. А коли Господь об’являє Свій божественний задум щодо неї, щоб стати першою Служебницею, то юна Михайлина, «завагалася на хвилинку, бо не бачила нічого певного перед собою, але, розваживши потребу бідного свого народу, уважаючи,що така Божа воля, постановила піти за голосом Божим і віддалася з готовністю і жертовністю на все».
Її «ТАК» Господеві зродило нове Згромадження для Української Греко-Католицької Церкви. За допомогою о. Єремії Ломницького, ЧСВВ, і о. Кирила Селецького, вона стала співзасновницею жіночого чернечого Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, прийнявши чернече ім’я Йосафата. Це відбулось 1892 року неподалік від Кристинополя, в селі Жужелі, де о. Єремія Ломницький, ЧСВВ, провадив місії. Тоді кілька дівчат зголосились присвятити себе Богові й своєму народові. Так розпочалася цікава та повна випробувань історія Сестер Служебниць.
Блаженна Йосафата плекала глибоку єдність з Богом та прагнула зустрічі з Ним у Небесному Єрусалимі. Вона спішила послужити своєму народові, посвячуючись, християнському вихованню дітей, молоді та дорослих. Її прагненням було, «щоб Ісус був пізнаний та люблений усіма і тому часто з тими, що зустрічаємо, треба говорити про любов Христа». Блаженна Йосафата спішила послужити хворим, убогим, особливо, найбільш потребуючим. Вона сповняла своє служіння з радістю й відкритістю.
Приклад убогості Ісуса для блаженної Йосафати був життєдайним та постійним джерелом благодаті для беззастережному служінні ближньому у відкритості на Бога – найвище добро й тому Бог має перше місце в її житті.
Невтомна молитва, вмілий провід та приклад особистого самозречення вже незабаром принесли сотні нових покликань. Не тільки в Україні, але й далеко за її межами постали нові монастирі, де послідовниці Йосафати, розвивають її велику місію, пристосовуючи до нових вимог, «відновляти й підносити серце людське всюди, де б’ється воно. Служити, де найбільша потреба, все на славу Божу». (Тропар свята блаженної Йосафати).
