Зміни в канонічному праві щодо заснування чернечих інституцій
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Ясним знаком автентичності харизми є її церковність, її здатність гармонічно інтегруватися у життя святого Божого люду для добра всіх», – цією цитатою з Апостольського Напоумлення «Evangelii gaudium» Папа Франциск розпочинає Апостольського листа Motu proprio «Authenticum charismatis», яким змінює 579 канон Кодексу Канонічного Права, згідно з новою редакцією якого дієцезальний єпископ може заснувати на території своєї дієцезії інститут богопосвяченого життя, отримавши попередньо письмову згоду Апостольської Столиці.
Як зазначає Святіший Отець, вірні мають право отримати від пастирів інформацію про автентичність харизми та про те, що особи, які представляються як засновники, заслуговують на довіру. Розпізнавання щодо церковності та вірогідності харизм – це обов’язок пастирів місцевих Церков і виражається через «турботливе дбання про всі форми богопосвяченого життя та вирішальне завдання оцінювання слушності заснування нових інститутів богопосвяченого життя та товариств апостольського життя», пам’ятаючи про обов’язок відповідати на дари, які Святий Дух пробуджує у місцевих Церквах, запобігаючи, водночас, нерозсудливому постанню непотрібних інститутів чи позбавлених достатньої здатності розвиватися.
До компетентності Апостольської Столиці, як вказує далі Папа, належить супроводжувати пастирів у процесі розпізнавання. Церковна влада покликана уважно вивчити справу, щоб випробувати автентичність спонук та запобігти надмірному помноженню аналогічних між собою інституцій, що несе загрозу небезпечної фрагментації. Тому «нові інститути богопосвяченого життя та нові товариства апостольського життя повинні бути офіційно визнані Апостольською Столицею». Адже акт канонічного заснування з боку єпископа такої інституції виходить за межі дієцезальної дійсності, бо кожен інститут богопосвяченого життя та товариство апостольського життя, хоч і постають у контексті місцевої Церкви, не є однак, «ізольованою та маргінальною дійсністю».
Тож у цій перспективі Глава Католицької Церкви вносить відповідні зміни до Кодексу Канонічного Права, що набирають чинності від 10 листопада 2020 року.
