Віра в Південній Кореї: погляд з нагоди особливого ювілею

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ / Gabriella Ceraso – Ватикан

Під патронатом ЮНЕСКО у неділю, 29 листопада 2020 р., розпочались святкування ювілею, ініційованого Церквою у Південній Кореї з нагоди 200-ліття від народження святого Андрія Кіма Теґона, першого місцевого католицького священника, який під час тогочасних переслідувань у 1846 році став мучеником за віру. Святий Андрій, символ та зразок віри, прожитої у любові та братерстві, є одним із 103 корейських мучеників, канонізованих святим Папою Іваном Павлом ІІ 6 травня 1984 року.

Нагода для духовного розвитку

На переконання Преосвященного Лазара Ю Хун Сіка, очільника південно-корейської дієцезії Теджона, ювілейні святкування народження цього шанованого місцевого святого є чудовою нагодою для духовного розвитку Церкви у Кореї. У родині, до якої належав святий, в чотирьох поколіннях одинадцять осіб пролили свою кров за Христа, з яких п’ятеро зараховані до лику святих та блаженних Католицької Церкви. «Тому, цей ювілей стане нагодою для всіх нас переосмислити духовність мучеництва, що є життєдайними соками Церкви в Кореї, глибоко роздуючи над життям мучеників», – наголосив співрозмовник відразу на початку інтерв’ю для Радіо Ватикану- Vatican News.

Гасло ювілею

Як пригадав єпископ Лазар, в одному із своїх листів, написаних у в’язниці, святий Андрій описав розмову, яка відбулась між ним та одним із тюремників. На поставлене йому запитання чи він є католиком, святий відповів ствердно, усвідомлюючи, що за це він поплатиться життям. «Для наших мучеників віра мала найбільшу цінність», – наголосив єпископ, зазначаючи, що Єпископська Конференція Кореї вирішила обрати ці слова запитання тюремника як гасло ювілейних святкувань. В сьогоднішньому корейському суспільстві лише 11% населення є католиками, натомість, більша частина декларує себе невіруючим. Отож, запитання “Чи ти католик?” спонукає серйозно призадуматись над нашою ідентичністю та нашою послідовністю як “вірних католиків”.

Ювілей в час пандемії

«Думаю, що є провидінним відзначати ювілей в актуальній ситуації всесвітньої кризи в галузі охорони здоров’я, – мовив далі Ординарій Теджонської дієцезії, – бо приклади святих мучеників спонукають нас зробити відносними ефемерні цінності, які не дають нам можливості дихати, і, замість цього, праведно жити заповіддю любові: вірою в Бога та близькістю до брата». Місцеві вірні добре розуміють, що справжня віра провадить до відкриття серця, до співчуття та до того, аби запропонувати себе самих у любові іншим. Автентичні християни не шкодують себе у ділах милосердної любові, яку здійснюють не на словах а ділами. Саме з цієї причини вірні дієцезії розпочали здійснення ґуманітарної програми, спрямованої на допомогу братам і сестрам у Північній Кореї, які також потерпають від поширення вірусу.

Приклад святого для священників

«Святий Андрій є першим корейським священником та мучеником у країні: що він представляє для вашої Церкви та чого навчає ваших священників?» – таким було наступне запитання журналістки до члена Єпископської Конференції Кореї, на що він відповів:

«Приготовляючись до ювілею, я завжди молився і бажав, щоб ця церковна подія стала часом для євангельського, духовного та душпастирського навернення корейських священиків, яким, на мою покірну думку, потрібно наново віднайти запал до євангелізації. Мені прикро вказувати на негативні наслідки клерикалізму, що є присутнім у Церкві в Кореї, зокрема, якщо усвідомлюємо те, що нашій присутності сьогодні тут ми завдячуємо саме вірі та діяльності мирян, у цьому сенсі наша Церква є унікальною».

На жаль, необхідно констатувати, що матеріалізм та секуляризація не обійшли стороною також і корейських священників. «Молюсь, аби завдяки ласкам цього ювілейного року та заступництву святого Андрія Кіма Теґона, наші корейські священники віднайшли радість прямувати шляхом Христа, живучи більш послідовним, убогим на світскість та багатим євангельськими цінностями життям», – мовив ієрарх.

Святий Андрій як борець за права людини

ЮНЕСКО надало підтримку у відзначенні цього важливого церковного ювілею, визнаючи велику загальнолюдську та культурну спадщину, яку залишив по собі святий Андрій Кім не лише для корейського суспільства, але й для всього людства. За словами єпископа, мова йде про священника, який був борцем за фундаментальні права людини, навчаючи про те, що всі люди мають свою беззаперечну цінність як Божі діти, незважаючи на їхню відмінну соціальну і кастову приналежність. В суспільстві, де панувало нео-конфуціанство, вчення про універсальну цінність людини було революційним.

Сьогодні, як зазначив Теджонський ординарій, наголошується на тому, що всі ми втішаємось тими самими правами, гарантованими Конституцією та державними законами, однак, на жаль, також і в наш час можемо відчути, що не всі корейці бажають жити у стабільному і примиреному суспільстві, де б панувала гармонія між людьми. Бо ж, як відомо, корейський півострів вже понад 70 років поділений. Розрив між багатими та бідними, нерозуміння між поколіннями, поляризація в політиці, гендерна боротьба – це лише деякі тривожні явища, які поширюються країною. Крім цього стрімко поширюються мамонізм, небажання серед молоді одружуватися, демографічна криза та соціальне відчуження.

«Ми як Церква зобов’язані запитати себе, якою є наша сьогоднішня місія, як протистояти вищезазначеному злу, яке тепер змінює життя нових поколінь. Тому, я б сказав, що людські та духовні цінності, яких пророком і захисником у важкі для Кореї часи був святий Андрій Кім, повинні бути оновлені і, перш усього, повторно запропоновані, якщо ми дійсно хочемо сприяти справжньому процвітанню корейського народу сьогодні та у майбутньому», – підсумував він.

Тема братерства

Ювілей розпочався в той момент, коли закінчився рік, присвячений молитві за мир в двох Кореях. «Що говорять нам святий Андрій Кім та його друзі-мученики на тему братерства?» – запитала журналістка співрозмовника, який, перш усього, наголосив, що корейці відзначались братньою любов’ю, про яку читаємо на сторінках новозавітної книги Діянь Апостолів і про яку повчає Папа Франциск у своїй останній енцикліці “Fratelli tutti”. В час переслідування вони жили в екстремальній бідності, проте, вміли ділитись з іншими тим незначним, що посідали. Власне, цей дух братерства та готовність ділитись з іншими допомагали пережити часи лихоліть.

«Отже, мученики були першими, хто подав приклад того, що справжня братня любов не ґрунтується на матеріальних багатствах, а сягає своїми коренями серця, відкритого до поділу всім, що є у нас з іншими. Ця християнська поведінка вказує нам на те, з яким духом ми повинні допомагати нашим братам у Північній Кореї; проте, є деякі корейці, які не згодні з пропозицією допомогти нашим ближнім на Півночі, вважаючи, натомість, корисним застосовувати силу, щоб поставити їх на коліна для відновлення миру на півострові», – наголосив Ординарій дієцезії Теджона, вказуючи, що учні Ісуса більше вірять у силу любові, ніж в якусь іншу потугу.

Бажання єдності

Як пригадав єпископ Лазар Ю Хун Сік, після Корейської війни 1950-1953 років Південна Корея була однією із найбідніших країн у світі, але сьогодні вона перебуває у списку 10 найбільш економічно розвинутих держав на всесвітньому рівні. Але, незважаючи на це, Корейський півострів і далі поділений, залишаючись предметом суперництва міжнародної геополітики. Велика рана, завдана холодною війною, яку багато хто вважає більше не актуальною, залишається для корейського народу відкритою. Потрібно багато молитись і докласти чималих зусиль, аби отримати позитивні результати у цій справі. «Як єпископ, я дуже прагну, щоб благодать цього спеціального ювілею щедро вилилась на корейський народ, який би віднайшов силу здійснювати слова Господа: “Більше щастя - давати, ніж брати” (Діяння Ап. 20, 35)”, – підсумував Ординарій південно-корейської Теджонської дієцезії.