Світло, що зігріває бідних і освітлює створіння
Світлана Духович – Ватикан
Від лютого українці зберігають у своїх помешканнях стрітенські свічки, світло яких зігріло серця багатьох вбогих людей у цей важкий час пандемії Covid-19. Стрітення належить до великих свят літургійного року, а його назва означає «зустріч», вказуючи на євангельську подію, під час якої старий Симеон зустрічає Христа, Якого приносять до храму, і визнає Його як світло світу.
Ініціатива
Напередодні цього свята Екобюро УГКЦ започаткувало еко-соціальну акцію «Зігрій вбогого світлом стрітенської свічки», в рамках якого було проведено майстеркласи з виготовлення стрітенських свічок з натуральної вощини, які вірні могли придбати у своїх парафіях за пожертви, що були спрямовані на підтримку благодійної їдальні для вбогих благодійного фонду «Карітас» у місті Івано-Франківськ.
Спочатку в цьому заході взяли участь працівники Екологічного бюро та місцевого осередку «Карітас», а пізніше до ініціативи приєдналися також відділи цієї благодійної організації в інших містах, таких як Тернопіль, Чернівці та Хмельницький.
Подати бідним руку допомоги
«Ця ініціатива, – як пояснив Керівник Екологічного Бюро УГКЦ Володимир Шеремета, – була інспірована енциклікою Папи Франциска Laudato si’ про турботу за наш спільний дім та постсинодальним посланням Синоду Єпископів УГКЦ “Залишиться вам одне – те, що ви дали вбогому!”, і має на меті скерувати наш погляд і солідарну руку допомоги на стражденних вбогих людей у синергії з плеканням культури відповідального ставлення до Божого створіння».
«Частина свічок, – додав він, – була прикрашена багатобарвною палітрою квітів з бавовняних ниток, кожна з яких є оригінальною авторською прикрасою, що залишиться на добру згадку про вияв нашої любові до ближнього та допомоги потребуючим. Еко-декор частини свічок містить в собі насіння гібіскусу, проростивши і висадивши яке, кожен може зробити також внесок для відновлення краси і гармонії навколишнього світу».
Екологічна свідомість
«Зігрій вбогого світлом стрітенської свічки», – це одна з багатьох ініціатив Екологічного бюро, через яке УГКЦ виражає своє усвідомлення важливості дбання про створіння. Це усвідомлення сягає своїм корінням 30-40-х років минулого сторіччя, коли Митрополит Андрей Шептицький заснував природні заповідники, що пізніше були об’єднані в перший Український національний парк природи.
Вже тоді тема відповідального ставлення до природи була частиною душпастирства УГКЦ, а після виходу з підпілля, продовжуючи традиції своїх попередників, українські греко-католики змогли конкретно та офіційно втілювати вчення Католицької Церкви про дбання про створіння. Завдяки Екологічному бюро, заснованому в 2007 році, УГКЦ прагне сприяти відповідальному ставленню віруючих до створіння та вихованню екологічної свідомості в суспільстві за допомогою інформаційно-освітніх заходів та практичних проектів. Саме це бюро ініціювало переклад українською мовою енцикліки Папи Франциска Laudato si’ та організовує різні заходи, аби ознайомити з нею вірних.
Конкретний вияв солідарності
«Волання землі й волання бідних не може чекати», – наголошував Святіший Отець у своєму відеопосланні з нагоди ініціативи «Тиждень Laudato si’», проведений у 2020 році з нагоди п’ятої річниці енцикліки. Ці слова Папи отримали відгомін в Україні. Ініціатива «Зігрій вбогого світлом Стрітенської свічки» стала конкретним виявом солідарності з потребуючими, не забуваючи також про дари створіння.
«Ця свічка, – підкреслив Директор БФ «Карітас» в Івано-Франківську о. Володимир Чорній, – дала можливість вселити в людей надію, в тих людей, які залишилися в тяжких обставинах життя. Дати їм любов і відчути тепло – те, що свічка і несе: світло надії, любов і тепло, бо вдалося зібрати кошти на благодійні обіди для наших підопічних благодійної їдальні Івано-франківського “Карітасу” нашої Церкви. За ці кошти нам вдасться реалізувати 2300 обідів, це більше 8 днів праці на даний час благодійної їдальні, яка годує сьогодні 300-350 людей щодня».
