Зустріч, що змінила життя багатьох: свідчення про візит Папи Войтили до України
Світлана Духович – Ватикан
Слухаючи його, вони розуміли, що ці слова були звернені особисто до кожного з них. Його бажання бути серед них, незважаючи на своє немічне тіло, ослаблене недугою та віком, змушувало їх замислитися над тим, що вони важливі для Церкви і для світу. В його жестах і промовах вони бачили любов і турботу про їхнє майбутнє. Його приклад людяності відкривав їхній розум для сприйняття віри не як теорії, а як сили, що перетворює все життя. Спілкуючись з учасниками події 20-річної давності – візиту святого Івана Павла ІІ до України – вразило те, що у свідченнях трьох різних людей, які не знають одні одних, прозвучали дуже подібні думки. Своїми спогадами про відвідини Папи Войтили до України поділилися пані Валентина Кулик, органістка з римо-католицької парафії Матері Божої Остробрамської в Осикове, що на Житомирщині, отець Роман Островський, віце-ректор з навчальної частини Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ, та пані Наталія Гадьо, доктор філософії та викладачка факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Валентина Кулик: виправдані сподівання на міст єднання
Людський розум влаштований таким чином, що в нашій пам’яті надовго зберігаються найменші деталі важливих для нас подій. Спогади пані Валентини допомагають зрозуміти, наскільки важливою була для неї зустріч з Папою на українській землі:
Не всі в Україні з радістю очікували на приїзд Глави Католицької Церкви. Усвідомлюючи це, пані Валентина сподівалася, що Папа Іван Павло ІІ стане мостом об’єднання, і він виправдав її сподівання:
Своїм візитом Папа Войтила привернув увагу до країни, яка тоді відносно недавно стала незалежною і ще не була відомою для всіх. Крім того, у своїй ідентичності мали можливість утвердитися також українські католики, які відчули, що «Папа з нами». Думками про це ділиться пані Валентина Кулик:
о. Роман Островський: Папа Войтила – взірець діалогу християнина із сучасним світом
«Закладення фундаменту нової України» – такими словами описує ту подію отець Роман Островський, який тоді був семінаристом. Він підкреслює внутрішній спокій Папи, який передавався всім, та його здатність розвіяти страхи тих, хто боявся його приїзду. Отець Роман вказує також на ще один цікавий аспект того візиту: він став нагодою пізнати історії багатьох мучеників своєї Церкви, яких Святіший Отець проголосив тоді блаженними:
Ділячись думками про значення спільної молитви з вірними під час візиту Папи Івана Павла ІІ до України, та і, загалом, під час всіх Апостольських Подорожей Єпископів Риму, отець Роман зауважив, що особливість Папи Войтили полягала в тому, що він перетворював свої слова і жести у молитву, бо «заохочував переосмислювати себе в діалозі з Богом»:
Як може людина похилого віку стати взірцем для наслідування для молоді? Таке питання виникає, слухаючи отця Романа Островського. Насправді, у 2001 році для багатьох українців Папа Іван Павло ІІ був не лише Главою Католицької Церкви, але й вікном у світ, який для них був ще недоступним і далеким. Тодішній семінарист і теперішній віце-ректор семінарії наголошує, що Папа « був прикладом того, як можна бути у Церкві й, одночасно, діалогувати із сучасним світом» та «промовляти до серця кожної людини». Саме таким, на думку священика, буде завдання Церкви на наступні роки та десятиріччя:
Наталія Гадьо: довіра Папи до молоді змінила їхнє майбутнє
Пані Наталія Гадьо зазначає, що тільки тепер, на відстані двадцяти років, вона усвідомлює наскільки ті події вплинули на різні аспекти її життя, включаючи професійний та особистий. «Було відчуття, – ділиться викладачка, – що ми, українська молодь, були важливі для нього». Лише тепер, будучи вже доктором філософії, пані Наталія оцінює, наскільки велику довіру мав Папа Войтила до молодих українців, промовляючи до них словами зі Святого Письма, з катехизму, з прикладів історії Церкви:
«Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе – слова життя вічного!» (Ів. 6, 68) – цими євангельськими словами Симона Петра Папа Войтила розпочав своє звернення до молодих українців під час зустрічі з ними у Львові 26 червня 2001 року:
Ці слова дотепер відлунюють у серці Наталі, яка також була там і від імені якої Папа давав Христові ту саму відповідь, що й Петро. «Це назавжди вже був той Папа, – підкреслює викладачка, – якого я бачила, який звертався до мене, тому всі його наступні проповіді я сприймала з особливою уважністю»:
Через рік після зустрічі Папи Івана Павла ІІ з молоддю, на якій Наталія Гадьо була зі своїм майбутнім чоловіком, вони почали приготування до шлюбу в церкві Різдва Пресвятої Богородиці, біля якої відбувалася та зустріч. Там вони також брали шлюб. А далі були праця та наукова діяльність, для яких молоде подружжя також черпало натхнення з вчення святого Папи:
«Ніхто не міг спрогнозувати і не очікував таких плодів у своєму житті та в житті Церкви, які видно тепер з перспективи часу», – зазначає на завершення Наталія Гадьо, підкреслюючи, що багато з учасників тієї історичної зустрічі з Папою Іваном Павлом ІІ ідуть за тим компасом, який символічно отримали від нього:
