Кардинал Ґрек: Церква є синодальною, бо є сопричастям
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Щоб творити синод, потрібно бути синодом», – підкреслює в інтерв’ю для ватиканських медіа кардинал Маріо Ґрек, Генеральний Секретар Синоду Єпископів, розповідаючи про приготування до XVI Звичайної Загальної Асамблеї Синоду Єпископів, яка запланована у Ватикані на жовтень 2023 року на тему: «Задля синодальної Церкви: сопричастя, участь і місія».
Наприкінці травня було представлено нову методологію проведення синодів, згідно з якою, синодальний шлях розпочинатиметься із місцевих Церков, на основі напрацювань яких буде приготований робочий документ для асамблеї у Ватикані. Спілкуючись з Редакційним Директором Дикастерії в справах комунікацій Андреа Торніеллі, кардинал Ґрек розповів, що перед оприлюдненням підготовчого документа, відбулися консультації з континентальними об’єднаннями єпископатів. У цьому контексті він заначив, що дуже цінує «практику колегіяльності», яка виявилася дуже плідною. «З цим підходом ми хочемо передати послання, що синодальне залучення усіх є важливим також і на цьому етапі запуску проекту», – сказав кардинал.
Генеральний Секретар Синоду Єпископів ствердив, що тема, обрана Папою для наступної асамблеї, є складною, оскільки говорить про «сопричастя, участь і місію», тобто про «аспекти синодальності і про Церкву, установчо синодальну», на чому Святіший Отець наголошував у промові з нагоди 50-річчя створення ватиканського синоду.
Ділячись думками про концепцію синодальності, кардинал Маріо Ґрек зазначив: «Багато-хто вважає, що це є “нав’язлива ідея” Папи. Сподіваюся, що ніхто з нас цю думку не поділяє! Під час різних підготовчих зустрічей чітко вийшло на яв, що синодальність була формою та стилем Церкви на початках. Вона є категорією, яка краще укладає теми собору, які в післясоборовий період часто протиставляли між собою. Маю на думці, насамперед, еклезіологічну категорію Божого люду, яку, на жаль, протиставили категорії ієрархії, наполягаючи на Церкві з низів, демократичній, маніпулюючи участю як претензією».
Генеральний Секретар Синоду уточнив, що синодальність є «формою, що здійснює участь усього Божого люду та всіх у лоні Божого люду, кожен відповідно до свого стану та ролі, в житті та місії Церкви». З цього цілком чітко проглядається «ієрархічна та учительська роль», як також роль того, що називаємо «sensus fidei» Божого люду. Для зрозуміння цього вистачить підкреслити роль Хрищення, яке не лише вчиняє людину здатною до життя у Христі, але відразу прищеплює її у Церкву як члена тіла. І це чітко підкреслюється в підготовчому документі: «Якщо зуміємо розпізнати цінність sensus fidei і зуміємо спонукати Божий люд до усвідомлення цієї здатності, даної в Хрищенні, ми запустимо справжній шлях синодальності. Бо окрім зерна сопричастя, засіємо також зерно участі».
Тим же, кого лякають зобов’язання, які синодальний шлях накладає на місцеві Церкви, мовляв, це ускладнить звичайне життя Церкви, кардинал Ґрек відповідає: «Все це, у дійсності, не є процесом, який ускладнює життя Церкви. Бо коли не знати, що Святий Дух каже Церкві, можемо діяти у вакуумі, а навіть, не усвідомлюючи того, всупереч Духові». За його словами, після того, як був наново відкритий «пневматологічний вимір Церкви» (pneuma - дух), ми «не можемо не застосовувати динамізм пророцтво-розрізнення, що лежить в основі синодального процесу».
