Камінь, якого не слід відкидати з будови. Думки на День дідусів і бабусь
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Літніх людей багато. Але очевидності цього зауваження не відповідає так само очевидний наслідок належної душпастирської уважності», – пише в своїй статті для часопису «Душпастирське життя» Вітторіо Шельцо, який у Дикасктерії в справах мирян, сім’ї та захисту життя очолює відділ у справах душпастирства похилих віком. Він зауважує, що в той час зростає кількість соціологічних, демографічних й економічних досліджень, які стосуються старіння населення, богословської та душпастирської рефлексії про старість ще не є достатньо.
Автор зазначає, що в той час як помножуються спеціалізації та бюро, відповідальні за різні сфери душпастирстсва, світ похилих віком «залишається на узбіччі специфічної уваги Церкви». Наприклад, в Італії лише десяток з-поміж понад двохсот дієцезій розвинули виразну душпастирську увагу до третього віку, а в світі про це подбали лише 15% єпископатів, в основному, в Латинській Америці.
В статті нагадується, що Папа Франциск від початку свого понтифікату при різних нагодах вказував на те, що «старіння населення застало зненацька християнську духовність». Тому його наполягання на діалогові між поколіннями, на мріях похилих віком, на ролі дідусів і бабусь потрібно відчитувати саме в цій перспективі.
«Однак, здається, що це не було сприйняте належним чином. Зрештою, картини покинутості, свідками яких ми були протягом цих місяців пандемії, значною мірою були сумним відбитком цієї порожнечі. Природньо спадає на думку, що для категорії населення, для якої забракло простору в наших роздумах, не буде його і в наших домівках та в наших суспільствах», – пише Вітторіо Шельцо, запрошуючи подивитися на встановлення Дня дідусів, бабусь і похилих віком у світлі «інших напрямних понтифікату Франциска».
За його словами, відправною точкою для Святішого Отця є широке поняття святого вірного Божого люду. Вже з перших місяців свого понтифікату він спонукав нас розпізнавати головних дійових осіб в тих категоріях людей, які ми не звикли сприймати як активних дійових осіб церковної динаміки. Мова йде про бідних, для яких він встановив відповідний Всесвітній день, про народи Амазоського регіону, що стали дійовими особами синоду, народні рухи, в конгресах яких він брав участь, мігранти, сім’ї, святі по сусідству, й тепер ось – похилі віком.
«Це розкиданий і багатогранний люд, який дуже схожий до натовпів сліпих, калік і кривих, які ходили за Ісусом, що дає нам дуже правдоподібну картину дійсного складу наших церковних спільнот. Виклик, як здається, полягає в тому, щоби збудувати духовну будівлю, починаючи з того, що на перший погляд здається будівельним сміттям, структурно непридатним підтримувати значну масу. Якщо послуговуватися євангельським терміном, використовувати каміння, відкинене будівничими, як наріжне», – зазначає відповідальний за душпастирство похилих віком, вказуючи на те, що для кожної з цих категорій Папа визначає конкретне покликання в лоні всього народу. Коли йдеться про літніх людей, то ним є збереження пам’яті та передавання віри новим поколінням.
«Але ще важливішим, однак, – уточнює він, – виглядає не обрання місії, довіреної похилим віком, але сам факт, що вони сприймаються адресатами особливого покликання. Вони не виключені з церковного горизонту, ані не сприймаються як клієнти наших парафій, але як супутники в дорозі».
Вітторіо Шельцо переконаний, що Всесвітній день дідусів, бабусь і похилих віком стане нагодою для церковних спільнот «усвідомити, що численні літні люди в наших церквах не є проблемою, яку потрібно вирішувати, але повноправною частиною Божого люду». «Вони брали нас за руку, коли ми в дитинстві мали якусь потребу чи шукали хвилини ніжності. Сьогодні вони потребують нас. Багато з них понад рік жили в ізоляції, а тепер переживають наслідки пандемії та самотності. Папа запрошує нас обіцяти кожному з них: Я з тобою по всі дні».
