Лише любов творить: 80-та річниця народження для неба святого Максиміліана Кольбе
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Ніхто не має більшої любові від тієї: віддати життя за своїх друзів». Ці Христові слова були лейтмотивом проповіді святого Папи Івана Павла ІІ, яку він виголосив 10 жовтня 1982 року на площі Святого Петра у Ватикані, в день канонізації святого Максиміліана Кольбе – польського францисканця, вбитого у нацистському концтаборі Аушвіц. Історія святого мученика о. Максиміліана Кольбе, конвентуального францисканця, пам’ять якого Церква спогадує напередодні урочистості Внебовзяття Пречистої Діви Марії, є однією зі світлих історій християнського героїзму. Він відійшов по вічну нагороду вісімдесят років тому, 14 серпня 1941 року.
Діамант в осередку жахіть
Коли нацистські війська вторглися до Польщі, францисканці, які давали притулок біженцям, між якими були численні євреї, стали об’єктом переслідування. Отця Максиміліана заарештовано, і 28 травня 1941 року він переступив через ворота Аушвіцу. У цьому осередкові жахіть Лицар Непорочної о. Кольбе прожив останній і найблагородніший етап свого земного життя. Втративши ім’я та чернечу рясу, він став «номером 16670» та зазнав чимало страждань. Але у місці, в якому «мистецтво жорстокості» набрало витончених форм, гідність священика та мужа віри сяяла, немов діамант. Для численних в’язнів він став джерелом підбадьорення та розради.
Лише любов творить
Через деякий час о. Кольбе переведено до 14-го блоку, в’язні якого були призначені до польових робіт. Одному з них вдалося втекти. Як покарання, командування табору вибрало 10-х в’язнів, засудивши їх на голодну смерть. Одним з них був молодий сержант Францішек Ґайовнічек, який, почувши про вирок, заплакав, кажучи, що вже не побачить свою дружину та малих дітей. Тоді о. Максимілян зробив свій останній лицарський крок, виступивши вперед і заявивши, що піде до бункеру замість нього. В 75-ту річницю винесення вироку на місці трагічних подій молився Папа Франциск, відвідуючи меморіал в липні 2016 року.
Мученицька смерть була повільною. У бункері, розраджувані словами й молитвами отця Кольбе, один за одним згасали голоси засуджених. Через два тижні четверо з них ще залишалися живими, тому вирішено відібрати їм життя за допомогою смертельної ін’єкції. Тримаючи за руку лікаря, який його вбивав, о. Максимілян промовив: «Ви нічого не зрозуміли в житті. Ненависть нінащо не придатна. Лише любов творить…», – а його останніми словами була молитва до Богородиці.
