Соціальна діяльність Шептицького – спадщина, актуальна дотепер
Світлана Духович – Ватикан
Наближення людини до Бога, її духовне зцілення позитивно впливає на всі сфери її життя. У цьому був не тільки переконаний, але й свідчив про це своїм життям митрополит Української Греко-Католицької Церкви Андрей Шептицький, видатний український церковний, культурний та громадський діяч. Вивчення його постаті й діяльності має не лише історичну цінність: його приклад показує, що віра, мудрість, працьовитість і жертовна любов однієї людини здатні змінити життя багатьох людей і залишити слід для багатьох поколінь.
Про історичні обставини, в яких митрополит Андрей здійснював свою діяльність, про його спосіб втілення євангельських цінностей у життя конкретних людей та про особливості його організаційного стилю розповідає доктор соціальної економіки Зеновій Свереда. Наш співрозмовник поділився, насамперед, думками про те, що спонукало його до вивчення цієї неординарної постаті:
Митрополит Андрей, який прагнув відродження й розвитку Церкви, постійно закликав вірних до молитви, особливо, до спільної молитви. Наш співрозмовник пояснює, чому тодішній Глава УГКЦ приділяв цьому аспекту таке велике значення:
Митрополит Андрей був не лише добрим дбайливим Главою Української Греко-Католицької Церкви, але й, відповівши на вимогу свого часу, зробив вагомий внесок у розвиток різних сфер життя українців: культури, освіти, економіки тощо. Чому він займався такими, так би мовити, не церковними справами, що належать до компетенції цивільної влади. «В тодішніх історичних обставинах він не мав іншого виходу, окрім того, як взяти на себе відповідальність», – відповідає Зеновій Свереда, пояснюючи причини такої ситуації:
Митрополит Андрей Шептицький помер 1944, а вже через півтора року УГКЦ була «ліквідована» в Радянському Союзі й відновила свою діяльність лише вкінці 80-х років. Чи за той період переслідування і нищення радянській владі вдалося зруйнувати все надбання Митрополита Шептицького? А чи, все ж таки, можемо ще десь бачити плоди того, що він засіяв? Ось що відповідає на це запитання пан Зеновій:
Вміння об’єднати навколо себе талановитих і високопрофесійних людей, які схильні до пожертви і вміють співпрацювати між собою – такою, за словами нашого співрозмовника, була одна з основних рис Шептицького, якої слід навчитися також і сучасним керівникам:
