Шукати

Владика Богдан Дзюрах: німці співпереживають з нашим народом

Апостольський Екзарх для українців католиків візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії розповів про своє служіння в контексті війни в Україні, про участь екзархату в Katholikentag (Католицький День) у Штутґарді. Він вказав на велику підтримку України з боку німецького суспільства, а також поділився думками про те, як можна допомогти тим, хто страждають від травм, яких зазнали внаслідок війни.

Світлана Духович - Ватикан 

У лютому 2021 року Папа Франциск призначив владику Богдана Дзюраха Апостольським Екзархом для українців католиків візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, а через рік в Україні розпочалася війна. Виклики, які виникли у цьому контексті, безумовно, збільшилися, але вони не перешкодили владиці Богдану зберегти у полі зору основну місію: «Для мене в усіх обставинах життя, історичних чи суспільно-політичних, – наголошує він, – найважливіша турбота залишається, щоб ми були і залишалися Церквою, ставали щораз більше Церквою».

Розповідаючи в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News про своє служіння на новому місці та про нові виклики, ієрарх зазначив, що на березень цього року було заплановане проведення екзархального собору, але на перешкоді стали трагічні події в Україні. «Навіть в таких драматичних обставинах як війна, – зазначає він, – ми далі залишаємося Церквою, хочемо бути Церквою. І тому, коли постала гуманітарна криза, яка в багатьох регіонах України переросла в гуманітарну катастрофу, всі наші зусилля були спрямовані на те, щоб заспокоїти велику матеріальну гуманітарну нужду». Владика Дзюрах розповів, що відразу після початку агресії 24 лютого він написав священикам та всім вірним лист-заклик, і потім розпочалася організація гуманітарної допомоги для України. Тепер Апостольський Екзархат почав також повертатися до звичайного душпастирства, бо, як підкреслив єпископ, «Церква – це не тільки дияконія, але це також і проповідування Божого слова, і служіння Святими Тайнами»:

Як і багато європейських країн, Німеччина прийняла велику кількість біженців з України. Очільник Апостольського Екзархату для українців католиків візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії зазначив, до 24 лютого в Німеччині мешкало приблизно 200 тисяч українців, тепер, за останніми офіційними даними, вже є понад 650 тисяч зареєстрованих українців. «Очевидно, що це великий виклик для німецького суспільства, для німецької держави, а також для нашого греко-католицького душпастирства в Німеччині», – наголосив він:

Владика Богдан Дзюрах з біженками з Харкова
Владика Богдан Дзюрах з біженками з Харкова

Від 25 до 29 травня цього року в німецькому місті Штутгарт відбулася одна з найосновніших подій для німецьких католиків Katholikentag (Католицький день). Цей захід, що відбувається раз у два роки, збирає десятки тисяч учасників не тільки з Німеччини, але й з усього світу для того, щоб обговорити проблеми сучасної віруючої людини та Церкви. Владика Богдан розповів, що екзархат почав готуватися до участі цього заходу ще рік тому. Було створено організаційний комітет, який очолив отець Андрій Химчук і до якого увійшли парафіяни та громадські активісти. «Ми розробили досить розлогу програму, яку з Божою допомогою нам вдалося практично повністю втілити, – зазначив наш співрозмовник. – Я дуже вдячний і хочу поділитися цією гарною новиною, що наш екзархат, наша українська громада і Україна були представлені належним чином. Очевидно, для великого сприйняття України й відкритості спричинилася страшна трагедія російської агресії проти нашої держави. Практично, на кожному кроці було відчутно велику солідарність німецьких католиків, німецького суспільства з українським народом. Ця солідарність проявлялася і у виступах, і в молитвах, і навіть в тих синьо-жовтих шарфах які роздавали організатори на знак солідарності й підтримки українського народу».

Театр "Життя"
Театр "Життя"

Владика Дзюрах розповів також про молитовний захід за мир в Україні та у світі, що відбувся у рамках Katholikentag у п’ятницю, 27 травня, і в якому взяло участь дуже багато людей. Під час цього заходу одна мешканка Бучі та її 14-літня дочка поділилися своїми свідченням про те, як вони втікали з міста під час окупації. Єпископ зазначив, що це свідчення дуже зворушило людей, і загалом учасники заходу дуже тепло реагували на всі виступи українців. «Але найголовніше, що постійно твориться молитва за мир в Україні», – підкреслив він.

Відповідаючи на запитання про те, чи німецьке суспільство є достатньо обізнаним з тим, що відбувається в Україні, Екзарх зазначив, що тепер «тяжко бути необізнаним». «Люди шоковані, глибоко вражені і співпереживають з нашим народом немов би свою власну трагедію», – зауважив він. «Це велика трагедія Європи, що було допущено саме до такого розвитку подій, – підкреслив владика Дзюрах. – Тепер німці неначе прокинулися з летаргії і зі сну, і вони скеровують всю свою увагу на події в Україні, і також в суспільстві відчувається консенсус щодо необхідності рішучішої підтримки України під кожним оглядом. Тому це може сприяти також і може бути підтримкою та заохоченням для політиків діяти послідовніше і рішучіше».

Серед біженців, що прибувають до Німеччини, є чимало тих, які страждають від травм, яких зазнали внаслідок війни. Ділячись думками про те, як можна допомогти цим людям, владика Богдан Дзюрах наголосив, що слід «застосовувати всі засоби, якими ми як люди володіємо, щоб допомогти цим людям подолати, наскільки це можливо, наслідки тих травм, які вони пережили». Він, зазначив, що постраждалі, – дорослі чи діти, – можливо, змушені будуть жити з цим досвідом все життя. «Важливо не допустити, – додав він, – щоб цей досвід відбирав у них спокій, надію, бажання жити, радіти життям». За словами ієрарха, насамперед, потрібна духовна опіка цими людьми, потрібно молитися за них і разом з ними. Окрім того, слід в розумний спосіб застосовувати досягнення інших наук, гуманітарних наук, зокрема, також і психологію. «Наприклад, тепер на парафії, – розповів він, – ми проводимо не тільки катехизацію, але й пропонуємо уроки малювання, і діти малюють. Минулого тижня я був на нашій парафії, прийшов до того класу, де займаються діти. Діти розмальовували аркуші паперу, з яких потім мали майструвати ангелів. І такий підхід – це також певна терапія, коли в малюванню діти можуть висловити те, що є в їхньому серці, свої емоції, а з іншого боку, скерувати їхню увагу і думки на щось позитивне – на ангела, не на військові пережиття, а на те, що Боже».

02 червня 2022, 18:45