Владика Венедикт: найкраща допомога – працювати і довірити все Богові
Світлана Духович – Ватикан
«Чим більше ми довіряємо Богові, тим більше Бог може діяти в нашому житті», – наголосив в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News владика Венедикт Алексійчук, Єпископ Єпархії Святого Миколая УГКЦ з осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США). «Війна болить не тільки тим, що є в Україні і народилися там, але й усім тим, хто почувається українцем», – підкреслив він, ділячись своїми переживаннями у перші тижні повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Владика розповів про те, як українці в Чикаго, а зокрема вірні його єпархії допомагали і надалі допомагають людям в Україні: вони створили оргкомітет і розподілили обов’язки. Одні збирали і пересилали амуніцію для військових, інші – ліки. Наприклад, з Чикаго до України вони відправили декілька літаків з медикаментами по 50-100 тон.
«Збиралася величезна кількість гуманітарної допомоги, бо американці дуже відгукнулися, – підкреслив він. – Американці дуже жертовні. Статистика каже про те, що 50% гуманітарної допомоги у світі надають американці. Вони багато допомагали, як фінансово, так і іншими речами». Інша частина українців допомагала біженцям вирішити юридичні питання, ще інші надавали психологічну підтримку. На рівні єпархії, як зазначив її очільник, вони вирішили децентралізувати допомогу: якщо на парафії були вірні, що мали родичів, які служать в Україні, то збирали кошти і передавали безпосередньо їм. А англомовні парафії, де вірні не знають нікого в Україні, надсилали допомогу через єпархію. Владика Венедикт зазначив, що вони також надавали допомогу військовим капеланам, греко-католицьким єпископам на сході та на півдні України, а також центральному управлінню УГКЦ:
Відповідаючи на запитання про те, яким чином війна вплинула на душпастирську діяльність в єпархії, і загалом на духовне життя людей, владика Венедикт Алексійчук зазначив, що духовне життя – це стосунки з Богом, і тому зовнішні обставини не мають суттєвого значення. «Але, звичайно, – додає він, –війна ставить певні виклики, дає цілком іншу перспективу бачення. Війна нагадує про цю реальність життя, про яку ми часто забуваємо: що наша земне життя є скінченним, воно має початок і кінець. І вона досить гостро ставить перед людиною питання буття на цій землі, бо ми бачимо, що дуже багато помирають. Тому для людини це питання полягає в тому, щоб бути готовим до цієї зустрічі з Богом». Ієрарх зауважив, що деякі статистики показують, що після певних трагічних подій люди більше проявляють свою релігійність, але питання в тому, скільки триває ця релігійність.
Ділячись своїм власним досвідом про те, як він вирішив діяти після подолання початкового шокового стану, владика Венедикт поділився, що він промовив до себе: «Насамперед, ти, як людина віруюча, маєш молитися віддати ситуацію у Божі руки», тому він щодня почав молитися в тому наміренні. «Я також зрозумів, що я маю працювати там, де мене Бог поставив, цей мій блокпост». А третя важлива річ, за його словами, – це волонтерська діяльність:
Віддати ситуацію в Божі руки – ми всі розуміємо, що так слід чинити, але часто не знаємо, як це втілити в життя. Ділячись своїми роздумами на цю тему, очільник Єпархії Святого Миколая зазначив, що довіру слід вправляти, так само, як ми вивчаємо іншу мову: слід вчитися довіряти Богові в маленьких речах, і чим більше ми довіряємо Богові, тим більше зможемо побачити, як ця довіра приносить плоди. За словами владики, слід зробити все, що від нас залежить, і все решту віддати в руки Божі. «Що може зробити мама, син якої на війні? – підкреслює він. – Вона може лише довірити, віддати Богові». Власне, суть нашої молитви за інших, за словами єпископа, полягає в тому, що ми віддаємо їх Богові. «Чим більше ми довіряємо Богові, тим більше Бог може діяти в нашому житті», – наголошує він:
Ще одне питання, яке постає перед багатьма християнами в час війни, це гнів, спричинений несправедливість і жорстокістю. «Символом християнства всюди повсякчас є хрест, – наголошує владика Венедикт, ділячись своїми думками, – і відповідь треба шукати там». Він вказав на декілька елементів, які є корисними для відповіді на це питання. Один з них полягає в тому, що на хресті Ісус не відповідає злом на зло, він перервав ланцюг зла. Звичайно, що ми не можемо заперечувати власні емоції, бо навіть у псалмах бачимо, як Давид виражає гнів і образу. «Але важливо принести цей свій стан до Бога», – підкреслює наш співрозмовник, додаючи, що часто проблема полягає в тому, що ми самі хочемо простити власними силами, натомість ми не можемо цього самі зробити, бо прощення випливає з прощення Христа.
Ще один важливий елемент, який бачимо на хресті, – це слова Ісуса: «Отче прости їм, бо вони не знають, що роблять». Коли ми самі чинимо гріх, ми часто є несвідомими цього, пізніше приходить усвідомлення і покаяння. Владика Венедикт зазначив також, що прощати означає віддавати суд Богові:
На завершення владика Венедикт Алексійчук поділився деякими спостереженнями стосовно американського суспільства. На противагу поширеним упередженням про їхній надмірний матеріалізм, він зазначив, що середньостатистичний американець більш релігійний, аніж середньостатистичний українець. За його словами, американська нація збудована на християнських принципах, і незважаючи на те, що останніми роками вона від них віддалилася, «цей християнський елемент дуже сильно закладений». Ще одна риса американців, на яку вказав єпископ, – це заангажованість мирян у церковне життя. Саме цього він бажає також і для мирян УГКЦ:
