Аргентина: беатифікація двох священиків-мучеників з ХVІІ сторіччя

с. Лідія, СНДМ, – Ватикан

«Місіонерський порив привів цих священиків до спільного служіння Євангелію, залишаючись вірними аж до пролиття крові», – сказав у проповіді під час беатифікаційної Святої Меси кардинал Марчелло Семераро, Префект Дикастерії в справах визнання святих. В суботу, 2 липня 2022 р., представляючи Папу Франциска, під час урочистості в Сан-Рамон-де-ла-Нуева-Орані на півночі Аргентини, він проголосив блаженними дієцезального священика Педро Ортіса де Сарате й отця-єзуїта Хуана Антоніо Солінаса.

 Їхнє мучеництво, хоч і віддалене в часі, бо вони загинули з рук тубільців 1683 року, але, на жаль, через криваві та жорстокі способи повертається на перший план, наприклад у війнах. Разом з ними з ненависті до віри вбито також 18 мирян, про яких, однак, не залишилось достатньої документації й вони не могли бути беатифіковані разом із своїми священиками.

Блаженний Педро – свідок Христа в подружжі та священстві

Блаженний Педро Ортіс де Сарате народився 15 листопада 1644 року в сім'ї баскських іммігрантів саме в цій північно-західній частини Аргентини. Одружився у віці 18  років, у сім'ї було двоє синів. Педро був мером свого міста, займав важливі державні посади. Овдовівши через 10 років, відчув у собі покликання до священства. Довіривши виховання дітей свекрусі, розпочав богословські студії й 1657 року прийняв священство і протягом 24 років був парафіяльним священиком, відзначаючись святістю життя, ревністю в євангелізації тубільного населення, дбанням про віруючих на всій розлогій території парафії, зокрема про вбогих та хворих. За його старанням споруджено чимало храмів та каплиць. Наприкінці 1682 року разом з двома іншими священиками та понад сімдесяткою мирян він вирушив на місію до сусідньої провінції Чако. Після довгого і небезпечного походу в квітні 1683 вони зустріли місіонерів-єзуїтів, серед яких був також о. Хуан Антоніо Солінас.

Блаженний Хуан Антоніо – самовіддана посвята потребуючим

Блаженний Хуан (Джованні) Антоніо Солінас, що належав до Товариства Ісусового, був італійцем, родом із Сардинії. Він народився в 1643 році в місті Нуоро в глибоко християнській шляхетській родині. На його виховання великий вплив, крім батьків, мали отці-єзуїти, які керували школою, в якій він навчався. Там він відчув у собі покликання до чернечого життя і 13 червня 1663 року вступив до Товариства Ісусового в Кальярі.  Відразу після священичого рукоположення від’їхав на місійну працю до Аргентини та Уругваю, зокрема присвятивши себе євангелізації індіанців, великодушно посвячуючись їхнім потребам, як духовним, так і матеріальним.

У 1682 році настоятелі Товариства Ісуса вирішили заснувати нову місію в провінції Чако, призначивши туди отця Хуана разом із ще одним священиком та братом-ченцем. На початку 1683 року вони прибули в місто Сальту, де зустрілись з отцем Ортісом де Сарате, який вже здавна мріяв прожити решту життя в провінції Чако, щоб працювати серед індіанців, яких, як він говорив, любив, як своїх власних дітей.

Мученицька смерть

Через кілька місяців в Сан-Рамон-де-ла-Нуева-Оран в долині Сента з метою євангелізації індіанського населення була засновна місія. 27 жовтня 1683 в нещодавно побудованій каплиці обидва священики відслужили ранкову Месу, в якій брало участь 18 мирян, серед яких кілька новонавернених індіанців. До них прибуло коло 500 індіанців кількох племен. Священики молилися та люб’язно спілкувалися з ними на духовні теми. Однак, тубільці, що спочатку зображували дружні почуття, зрадливо напали на присутніх. З нечуваною жорстокістю вони вбивали їх списами й сокирами, знущаючись над своїми жертвами. Тлінні останки загиблих знайшли наступного дня свідки події, яким вдалося вижити.

13 жовтня 2021 року Папа Франциск затвердив для проголошення декрет, визнаючи їхнє мучеництво, тим самим відкривши шлях до беатифікації, проведеної 2 липня 2022 року.