Владика Ґудзяк: вдячність за жертву полеглих допоможе знайти силу від Бога
Світлана Духович – Ватикан
Все українське суспільство стоїть перед безпрецедентними викликами. Одне із позитивних відкриттів, які зробили для себе українці, – це власна здатність об’єднувати, кожен на своєму місці, зусилля задля спільного добра. Церква служить молитвою, гуманітарною допомогою, вона обтирає сльози і супроводжує в горю тих, хто оплакує загиблих, вказує на горизонт, що виходить за межі видимого. «Якщо ми щодня відкриватимемося на Божу присутність, на Богом дану гідність, на життя, яке відновлюється, ми переживемо ці трагічні хвилі і невимовні втрати», – наголосив в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News владика Борис Ґудзяк, Митрополит Філадельфійський УГКЦ, який 26 серпня відзначає 10-річчя єпископських свячень.
Безпрецедентний рівень єднання і допомоги
За словами архиєпископа Ґудзяка, втрати, які спричиняє російська агресія в Україні, є колосальними, але, одночасно, українці об’єдналися, як ніколи, і «світ став настільки українським, яким він ще ніколи не був». «Я отримую велике натхнення від жертовності українців, – наголосив він, – від молодих і старших людей, які жертвують всім. Я отримую велике натхнення від того, – і я це бачив на власні очі, – як українці гуртуються в гуманітарних акціях, немов бджілки у вулику: кожен знає своє завдання. І це відбувається як в Україні, так і за кордоном». Як розповів владика Борис, в США діють 205 парафій УГКЦ, що входять до чотирьох єпархій, в яких вже вісім років моляться за Україну, проводять збірки для допомоги пораненим. «Але рівень заанґажування, що спостерігається протягом останніх шести місяців є безпрецедентним, – наголосив він. – Хотілось би, щоб не було цього стимулу війни, але, дякувати Богу, є цей відгук: люди моляться, інформують світ і своє оточення і стараються допомогти як щодо захисту, так і щодо гуманітарних потреб»:
Знаходити способи, аби інформувати світ
У порівнянні з першими місяцями війни в Україні, тепер в західних країнах увага до подій, пов’язаних з війною, істотно зменшилася. За словами Митрополита Філадельфійського, долучитися до того, щоб уникнути цього “присипляння” уваги , можуть допомогти журналісти, як світські, так і католицькі. «Не слід дивуватися, що пік уваги й солідарності, що спостерігався ще в березні, квітні й травні, трохи упадає, – зауважив він. – Запитаймо самі себе, скільки уваги ми приділяємо війні в Ємені, чи в Сирії, де досі є більше жертв, ніж тепер в Україні. Ми не можемо тримати всі біди в голові та в серці, не можемо бути постійно в стресі. Звичайно, що коли є свій стрес і своя біда, то ми в тому живемо. Але ми як люди не маємо здатності обійняти всі біди і тому молитва є дуже важлива, щоби це віддавати Богові. Для нашого захисту і для збереження наших людей, чи в Україні, чи поза нею, інформація і свідомість є важливими, і тому нам слід знаходити способи, аби комунікувати про це, що відбувається. Я вважаю, що відкритість людей на Заході на потреби України відносно висока, але небезпека того, що увага може далі падати, є реальною»:
Плекати внутрішній мир
Людський розум призвичаюється також до трагічних подій і жорстоких картин, і навіть в Україні дехто почав жити так, немов війни немає. Яким чином можна утримати рівновагу між небайдужим заанґажуванням і збереженням душевного спокою? Відповідаючи на це запитання, владика Борис наголосив, що «нам важливо берегти свої серця». За його словами, у контексті постійних бомбардувань українських населених пунктів, які мають на меті знищити опір, дуже важливо пам’ятати, що ми є Божими дітьми, і дякувати за різні дари, які отримали від Нього. «Якщо нам вдасться жити, заповнюючи свої серця і свої думки вдячністю, то ці печальні течії, які є реальними, не будуть нас нести, – зауважив він. – Важливо, щоб ми були вільними людьми, а не полонені тим лихом, яке реально нас оточує, яке є у цьому світі. Лихо завжди буде, але нам треба боротися за свою духовну свободу». У цьому контексті архиєпископ Ґудзяк пригадав свідчення про блаженного Климентія Шептицького, якого у в’язниці, в його камері-одиночці, часто бачили на молитві із зверненими до вікна очима.
«Нам слід плекати оцей внутрішній мир, – наголосив владика, – знаючи, що ми призначені до вічності. Ми створені Богом, щоб з Богом жити вічно і що навіть смерть не може перекреслити наше буття».
«Вони віддали життя за тебе, за мене, за нас всіх»
Найтрагічніші моменти війни – це загибель як цивільних, так і військових. Нещодавно на полі бою загинув син першого ректора відновленої Львівської Богословської Академії (тепер Український Католицький Університет) отця Михайла Димида. Владика Борис Ґудзяк, який добре знає всю родину як отця Михайла, так і його дружини Іванки, розповів про те, як він сам пережив цю трагічну подію. «Це родина, яка проявляє особливу мужність і зібраність, – підкреслив він. – Тут не можна у якийсь спосіб романтизувати таку втрату, бо біль і тягар цього великий, але це люди віри, які від своїх батьків виховувалися і виховували своїх дітей у патріотизмі і у вірі в Бога. Я думаю, що родина Димидів для нас сьогодні є прикладом. І як і всі родини наших героїв потребують нашої уваги. Я хотів би висловити глибоку пошану і вдячність до всіх, хто віддав своє життя, і до членів їхніх родин. Їх тепер вже є десятки тисяч. Це наші найкращі. Це люди, які віддали те, що є найцінніше – життя. Вони віддали його за тебе, за мене, за нас всіх». Архиєпископ додав, що через їхню жертву міняється світ і що, плекаючи вдячність за жертву всіх цих осіб і за всі Божі дари, «ми можемо знаходити силу від Бога, щоб пережити цей час і ці втрати, які переживають окремі родини»:
Найважливіший урок для теперішніх студентів – урок війни
Нещодавно Митрополит Філадельфійський УГКЦ, який також є президентом Українського Католицького Університету, звернувся до українців, заохочуючи їх вступати в УКУ. Ділячись думками про те, які найбільші виклики постають перед теперішніми студентами, він підкреслив: «Сьогодні університетські студенти мають перед собою, можливо, найважливіший урок – урок війни, який багато чого висвітлює, вияснює. Ми живемо в ХХІ сторіччі, коли відбулася деконструкція різних традицій, різних істин, мовляв: “Є твоя правда, а є моя, є твоя перспектива, і є мільйон інших перспектив, немає єдиної правди”. Це дуже потужна течія останніх десятиліть, яка в Україні також присутня. В цей час українці кажуть: “Це не цілком так”, або “Це взагалі не так. Є правдиві речі, і є фальшиві речі. Є добро, а є зло, і я готовий віддати за це своє життя”. Сьогодні молоді люди, які вчаться, мають перед собою образ тих, які шукають правду, віддаючи найцінніше». Звертаючись до студентів та абітурієнтів, владика Борис наголосив: «Ви потрібні Україні як критично мислячі особи, як люди, які знають свою історію, які свідомі своєї гідності і знають Боже вчення. Ти, дитино Божа, надзвичайно цінна в Божих очах і ніхто не сміє переступати, топтати твою гідність». Президент УКУ додав, що навчальний процес потребує цілісності, бо мова йде не лише про те, щоб передавати знання, а допомогти людині жити, я навіть, як це не дивно, вмирати, бо, як пояснив, наш співрозмовник, «якщо ми вміємо жити так, щоб не боятися смерті, щоб розуміти, що це є наш крок до вічного життя, то ціле наше життя виглядає по-іншому: ми не боїмося дрібниць і не дозволимо, щоб хтось нас “заганяв в кут”». На завершення, звертаючись до усіх, хто цього року починає навчальний рік – як студентів, так і викладачів, – архиєпископ Ґудзяк наголосив: «Ми маємо особливий шанс, ми маємо високе покликання. Очі світу на нас звернені. Ми маємо перемогти і подолати виклик цієї війни і ми маємо формувати майбутнє, бо воно буде»:
