«Карітас Кам’янське»: допомога потребуючим як спосіб пережити лихо війни
Світлана Духович – Ватикан
Після 24 лютого місто Кам’янське, що на Дніпропетровщині, стало одним із місць транзиту і притулку для тих, хто втікає від війни. Сюди прибуло понад 20 тисяч переселенців. Місцевий осередок благодійного фонду Карітас, що діє при греко-католицькій парафії Преображення Господнього, був однією із перших організацій, що відгукнулися на потреби переселенців, допомагаючи їм ліками, продуктовими та гігієнічними наборами, організовуючи переїзд в західні області країни.
Про діяльність цього осередку, який вже надав допомогу 30 тисячам осіб, що постраждали від військових дій, розповіли його директор отець Ігор Пагулич та його дружина Марія Пагулич, яка є координатором проектів Карітасу. Отець Ігор зазначив, що два рази в тиждень Карітас також пропонує потребуючим готові обіди, до приготування яких долучаються волонтери. Щоразу на такі обіди приходять приблизно 160 осіб, більшість з яких – переселенці. Пояснюючи корисність такої допомоги, отець Ігор зауважив, що переселенці, які нещодавно прибули до міста, часто не мають необхідних речей (посуду, газової плити), аби приготувати собі їжу.
Пані Марія додала, що вони допомагають не лише переселенцям в самому Кам’янському, але й співпрацюють з 12 територіальними громадами, яким пропонують як гуманітарну допомогу, так і психологічні консультації для дорослих та різні заняття для дітей. До тепер вони здійснили понад 40 виїздів у ці громади. «Ми побачили, – пояснює наша співрозмовниця, – що туди поселяються люди, які мають скрутніше матеріальне становище і не мають змоги орендувати квартиру. А в селах люди надають помешкання або безкоштовно, або за зовсім невелику оплату. І щоб досягнути цих людей, які постраждали від війни і поселилися у віддалених сільських місцевостях, ми виїжджаємо і у співпраці з цими територіальними громадами намагаємося надати різносторонню допомогу»:
Пані Марія розповіла про ще один надзвичайно важливий напрямок допомоги, яку «Карітас Кам’янське» надає внутрішньо переміщеним особам, – це дитячий центр, до якого загалом приходять приблизно 100 дітей і яким щодня пропонують театральні й спортивні заняття, а також заняття з психологом. Ділячись своїми спостереженнями щодо дітей, пані Марія зазначила, що вони найбільше страждають від втрати свого звичного середовища. «Вони втрачають соціальні контакти з друзями, знайомими, однокласниками, тому що багато з них роз’їхалися в різні місця, – пояснює вона. – І тому цей дитячий простір, який в нас діє, сприяє тому що діти швидше адаптовуються, знаходять друзів. Часто буває так, що діти починають дружити з дітьми з їхнього ж міста, з якими перед тим вони не були знайомі. Найбільше, що дітям потрібно, це створення нових дружніх зв’язків»:
Про дітей подружжя Пагулич знає не з теорії: будучи батьками шістьох дітей, двоє з яких вже повнолітні, їм самим було нелегко залишити їх на декілька місяців у своїх батьків на заході України. Пані Марія розповіла, що в перші тижні війни наплив людей, що приходили по допомогу до Карітасу був такий великий (300 - 400 щодня), що вона вирішила залишитися в Кам’янському. Їхні діти, як пояснила дружина священика переживали все це так само, як і інші діти. «Загалом, діти важко переживають такі події, – додала вона, – вони хвилюються за батьків, за себе, переживають почуття несправедливості й питають: “Чому так відбувається?”»:
Багато людей під час війни відкрили для себе, що допомагати іншим корисно також і для власної душевної рівноваги. «Від початку військових дій до нас почало приходити дуже багато волонтерів, – ділиться отець Ігор. – Більшість з них приходили для того, щоб чимось себе зайняти, бо неможливо постійно лише переглядати новини. І вони говорили: “Коли ми тут зайняті допомогою іншим, то перестаємо думати про події війни”. І дуже важливо для всіх нас, що в нас тут створилася така волонтерська спільнота, в якій є єдність, молитва і підтримка одні одних».
Пані Марія додала, що серед теперішніх волонтерів є також і самі переселенці, які спочатку прийшли по допомогу. Деякі з них стали працівниками Карітасу. «Нам приємно бачити, – зауважує вона, – що люди не закрилися в своїй нужді, а також думають про те, що можуть чимось допомогти іншим». До Кам’янського переїхали також отець Олександр Варницький, настоятель парафії святого Йосифа Обручника у місті Енергодар, та його дружина Оля, які також долучилися до служіння Карітасу:
Розповідаючи про те, що спонукало його до служіння на сході України, отець Ігор Пагулич, який походить із заходу країни, зазначає, що таке бажання з’явилося в нього ще під час навчання в семінарії. Для його дружини, як пояснює вона сама, не було жодних труднощів призвичаїтися до тамтешнього способу життя, бо її мама походить з Кіровоградської області і в дитинстві вона часто бувала як на сході, так і на заході.
На завершення отець Ігор зауважує, що війна, безумовно, приносить велику шкоду як в Україні, так і в світі, але, одночасно, народжується єдність і бажання допомогти. «Отже, ця війна, – підкреслює він, – сприяє тому, що в людині народжується щось добре і в нас в Україні народжується щось добре»:
