Єпископ-номінат Максим Рябуха: я хотів би бути знаком Божої любові для всіх
Світлана Духович – Ватикан
У понеділок, 19 вересня 2022 р., у Ватикані було повідомлено про те, що Папа Франциск дав згоду на рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання преподобного отця Максима Рябухи, СДБ, Єпископом-помічником Донецького Екзархату УГКЦ. Цей екзархат охоплює територію Донецької, Запорізької, Дніпропетровської та Луганської областей України. Частина цих територій була окупована ще в 2014 році, інша частина – після повномасштабного вторгнення Російської Федерації 24 лютого цього року; у деяких із цих регіонів проходить лінія фронту. В інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News єпископ-номінат розповів про те, як він сприйняв новину про своє призначення.
«З одного боку, будучи простим священиком, який служив як селезіянин для добра молоді та їхнього зростання, – поділився він, – я ніколи, насправді, не думав про те, що Церква могла би прийняти таке рішення щодо мене, і внутрішньо чуюся абсолютно нездібним і невідповідним до такого великого служіння, яке Церква поставила переді мною. Але, з іншого боку, я маю розуміння того, що це є земля, яка шукає Бога, шукає дотику до живого Бога в тих реаліях, в яких живе. І я впевнений, що Бог, Якого я знаю і люблю, ніколи не покидав ані мене, ані моїх друзів, ніколи не полишав молодь, яка крокувала поруч зі мною дорогою свого життя. І це дає мені велику віру в те, що коли Бог просить про щось, Він точно знає, що це “щось” Він хоче дати».
Отець Максим додав, що він знає багатьох священиків і богопосвячених осіб, які служать в Донецькому екзархаті, а також немало мирян, які дотепер мешкають на окупованих територіях. «Знаю, що всі вони мають щире і добре серце, – підкреслив салезіянин, – всі вони є любленими Божими дітьми. І в цей час дуже важливо почути і відчути це».
Отець Максим Рябуха стане третім єпископом-салезіянином в УГКЦ. Ділячись своїми думками про те, як салезіянська харизма може допомогти йому в здійсненні його єпископського служіння, він зазначив, що це згромадження плекає особливу увагу до молодого покоління, тобто до тих, хто творить теперішнє і майбутнє Церкви. «Працюючи з молоддю, салезіяни знають, що вони працюють з усією родиною, – зауважив він. – У першій половині 90-х років часто відбувалося так, що до Церкви спочатку приходили діти, які потім приводили свої родини. Я вірю, що цей досвід допоможе також і сьогодні гуртувати довкола Бога і Церкви не тільки дітей, але й родини».
Ґрунтуючись на своєму багаторічному досвіді праці з дітьми та молоддю, новопризначений єпископ зазначив, що сьогоднішнє молоде покоління вражає його своєю здатністю вільно і просто висловлювати свої думки, а також відкритістю до пізнання. Він звернув увагу також на духовну відкритість молоді. «Бог не є чужим для них, – підкреслив він. – Часто ми думаємо, що вони далеко від Церкви і від Бога, але це не правда. Я особисто, зустрічаючись і спілкуючись з молоддю, бачу їхню відкритість і готовність шукати разом. Вони надають перевагу тому, аби бути супутниками, а не опонентами, але шукають підтримки і правдивих свідків у сьогоднішньому світі».
«Є багато речей, про які я би хотів просити в Бога для нашого народу, для тих зболених людей, які пройшли жахіття війни, – зазначає отець Максим, який незабаром стане єпископом-помічником Донецького екзархату. – Я би дуже хотів просити миру і радості». Він пояснив, що мир є, насамперед, вираженням глибокої присутності Бога в нашому житті. І надзвичайно цінною є також радість серця, радість від того, що людина відчуває, що її люблять і цінують. У салезіянських статутах, за його словами, зазначається, що салезіяни мають бути знаками і носіями Божої любові серед молоді, особливо, найбільш потребуючої. «Я би дуже хотів бути тим знаком Божої любові для всіх людей, яких зустрічатиму, – зазначив він на завершення. – Я дуже би хотів, аби кожна людина, яка тиснутиме мені руку, могла сказати: “Я також відчув Бога, Який був поруч”, бо у Бозі знаходимо силу для нашої дороги та силу долати навіть найбільші випробовування, і знаємо точно, що ми не є самі».
