Єпарх Ольштинсько-Ґданський про виклики перед молодою єпархією
Світлана Духович / о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Через двадцять років після акції «Вісла» (1947 рік), українці в Польщі мали асимілюватися, зникнути – таким був задум комуністичної влади. Але на новому місці на півночі та заході країни вони почали створювати об’єднання, парафії. Сьогодні, 75 років після цієї операції, в Польщі існує Митрополія УГКЦ, старші покоління вірян можуть ділитися свідченням віри й вірності Церкві з тими, хто прибув сюди останніми десятиріччями, і особливо, з тими, хто був змушений покинути Україну внаслідок війни. Про це в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News розповів єпарх Ольштинсько-Ґданський Аркадій Трохановський, який нещодавно перебував у Римі з нагоди формаційного курсу для нововисвячених єпископів.
Досвід спільного шляху та співпраці
Для владики Аркадія формаційний курс, в якому взяли участь понад півтори сотні єпископів з усього світу, став нагодою для того, щоб познайомитися з єпископами з усього світу та побачити, які виклики стоять сьогодні перед Католицькою Церквою. Він вказав на важливість того, що саме тепер центральною темою в Церкві є синодальність, яка спонукає до того, щоб слухати одні одних і спільно вирішувати складні питання. Молодому єпископові було цікаво послухати, «як в інших Церквах сьогодні виглядає душпастирська праця, які є виклики, як треба катехизувати, євангелізувати, і як бути лідерами у своїх спільнотах». За його словами, ці теми є особливо актуальними в теперішньому західному світі, де відбувається втрата авторитетів і є проблеми з лідерством. «Про це багато говорилося, – підкреслив він, – бо єпископ повинен бути лідером, який має говорити правду, бути близьким до свого народу, бути добре ознайомленим з різними питаннями, які виникають в єпархії, і саме таким, на мою думку, повинен бути шлях кожного єпископа: не бути відчуженим, а бути дуже близьким до своїх вірян». Участь у цьому курсі допомогла також владиці Аркадію зрозуміти важливість співпраці з іншими єпископами та взаємної підтримки.
Нова єпархія і нові виклики
Розповідаючи про Ольштинсько-Ґданську єпархію, яку Папа Франциск заснував своїм Декретом від 25 листопада 2020 року, її очільник зазначив, що до того часу на території Польщі існувало дві єпархії: Перемисько-Варшавська, архиєпархія і Вроцлавсько-Ґданська єпархія. Необхідність її заснування він пояснює тим, що на півночі Польщі проживає чисельна українська меншина, яка була переселена туди з південно-східних земель польською комуністичною владою в рамках акції «Вісла», здійсненої 1947 року. Перед нововисвяченим єпископом стоять багато завдань. «Багато треба будувати з нуля, потрібно формувати єпархіяльні структури, добирати відповідних людей» – зазначає він, додаючи, що єпархія має 32 священиків, які служать на 42 парафіях, до яких належать як вірні, які були виселені в 1947 році та їхні нащадки, так і українські біженці, що прибули до Польщі в останні шість місяців внаслідок російської агресії. «Коли вони появилися на території Польщі, – пояснив владика, – нашим першим завданням було надати їм, насамперед, гуманітарну допомогу, але й також душпастирську підтримку, яка є необхідною, аби відновлювати в тих людей усвідомлення важливості молитви, близькості Бога, щоб вони були в Церкві, щоб також краще зрозуміли ситуацію, в якій вони опинилися сьогодні».
Різні хвилі переселення – одна єпархія
«Це нагода, щоб давати свідчення», – зазначає єпископ Трохановський, ділячись думками про присутність на території його єпархії як українців, що були переселені сюди в минулому сторіччі, так і тих, що прибули останніми десятиріччями, і також після початку війни. – Сьогодні потрібно, щоб ті українці, яких насильно переселили з власних земель і власних домівок в 40-50-х роках, показали вірність Богові, Церкві та українському народові». Пригадуючи, що цього року припадає 75-а річниця акції «Вісла», він додав: «Це нагода показати, що хоча ми українці не повинні були існувати в Польщі вже через двадцять років після акції, бо так захотіла комуністична влада, а ми сьогодні показуємо, що після 75 років ми існуємо, ми створили об’єднання українців, парафії, ми сьогодні маємо митрополію УГКЦ в Польщі, і сьогодні ми можемо цим ділитися. Це справжнє свідоцтво віри і розуміння того, що Бог ставить перед нами виклики, але тепер ми тут є також для того, щоб допомагати тим, хто був змушений залишити Україну. Нашим завданням сьогодні є надавати гуманітарну, релігійну та душпастирську допомогу, ділитися свідоцтвом свого життя, свідоцтвом віри, молитви і вірності Церкві».
Рука допомоги біженцям
Вже на початку війни, як розповів владика Аркадій, Ольштинсько-Ґданська єпархія створила кілька центрів гуманітарної допомоги. Тепер такий найбільший центр діє при катедральному соборі Покрови Пресвятої Богородиці в Ольштині, до якого в березні, квітні і травні щодня приходило майже 400 осіб. Вірні єпархії надсилали допомогу до України, і також допомагали біженцям. В цьому контексті ієрарх висловив вдячність усім, хто долучився до цієї допомоги. Окрім гуманітарних центрів, єпархія відкрила також 13 нових душпастирських осередків для того, «щоб ділитися духовним досвідом, говорити про Бога, вчити молитви». «Ми стараємося допомогти тим людям інтегруватися в польському суспільстві, – зазначає він, – але виклик полягає в тому, аби, власне, не асимілюватися, а інтегруватися, тобто зберігати власну ідентичність».
