Ким були блаженні, які в неділю будуть зараховані до лику святих
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
У неділю, 9 жовтня 2022 р., Папа Франциск очолить на площі Святого Петра у Ватикані Святу Месу, під час якої проголосить святими Католицької Церкви блаженних єпископа Джованні Баттісту Скалабріні та салезіянського співробітника Артеміде Дзатті. Рішення про канонізацію та її дата були затверджені під час консисторії кардиналів, яка відбувалася 27 серпня. Пропонуємо вашій увазі короткі біографічні довідки.
Джованні Баттіста Скалабріні – апостол мігрантів
Блаженний Джованні Баттіста Скалабріні народився 8 липня 1839 року в Фіно-Монаско на північному заході Італії. У 1863 році став священиком і був призначений парохом на периферійній парафії, де розвинув особливу чутливість до соціальних проблем та до справи виховання молоді, а маючи 36 років, у 1876 році був призначений Єпископом П’яченци.
Вже від початку Джованні Баттіста Скалабріні проявив характерні риси свого єпископського служіння, такі як уважність до потреб духовенства і до семінаристів, близькість з людьми, дбання про навчання катехизму, милосердя до потребуючих. З ревністю та далекоглядністю він прийняв виклик міграції робітників і цілих сімей до США та Південної Америки, замисливши проект належного духовного супроводу мігрантів.
Так у 1887 році в П’яченці почало діяти затверджене Папою Левом ХІІІ Згромадження Місіонерів Святого Карла, засноване єпископом Скалабріні. Він також створив мирянське Товариство святого Рафаїла із завданням допомагати мігрантам у портах посадки та висадки, а 1895 році – Згромадження Сестер Місіонерок Святого Карла Боромео. Між 1901 і 1904 роками засновник відвідував місіонерів у місцях їхнього служіння.
Після повернення з Бразилії погіршився стан здоров’я, і 1 червня 1905 року єпископ Джованні Баттіста Скалабріні переставився до вічності. Пастирська ревність Єпископа П’яченци, істинного мужа віри, була вираженням палкої милосердної любові, що спонукала його розпізнати важливість і складність міграційного явища в сучасних суспільствах. Його навчання до сьогодні залишається натхненням для католиків у справі опіки та душпастирства мігрантів і біженців. Двадцять п’ять років тому, 9 листопада 1997 року святий Папа Іван Павло ІІ проголосив Слугу Божого Джованні Баттісту Скалабріні блаженним. Під час аудієнції, наданої 21 травня 2022 р. кардиналові Марчелло Семераро, Префектові Конгрегації в справах визнання святих, Папа Франциск схвалив позитивне голосування звичайної сесії цієї конгрегації щодо його канонізації, звільнивши від необхідності визнання чуда за його заступництвом.
Артеміде Дзатті – дотик Божого милосердя для найостанніших
Блаженний Артеміде Дзатті народився 12 грудня 1880 р. в Борето в північноіталійській провінції Реджіо-Емілія. Коли Артеміде був підлітком, сім’я емігрувала до Аргентини, примушена до цього злиднями, осівши у Баїї-Бланці. Відвідуючи парафію, якою опікувалися салезіяни, юнак також захотів стати членом цієї чернечої родини.
Маючи 20 років, Артеміде вирушив до Берналу, де під час кандидатури до згромадження опікувався хворим священиком, від якого заразився туберкульозом. Був скерований на лікування до місіонерської лікарні у В’єдмі. За підказкою о. Евазіо Ґарроне юнак склав приречення, що коли одужає, то присвятить своє життя страждаючим, і за заступництвом Пречистої Діви Марії, Помічниці християн, оздоровився.
У 1911 році Артеміде Дзатті склав обіти як мирянин-салезіянин, відразу розпочавши працювати з хворими. Спочатку він розповсюджував ліки, а згодом працював як медбрат у лікарні у В’єдмі, де його працю дуже цінували як пацієнти, та і медичний персонал. Щоб допомагати хворим удома об’їжджав велосипедом усе місто. Одягнений у халат, везучи сумку з ліками та інструментами, однією рукою тримав кермо, а другою перебирав зернятка вервиці. Особливо любив служити тим, хто нічого не мав, як от мешканцям передмістя. Він усіх здобував своєю вірністю та радістю, втілюючи те, що святий Джованні Боско радив першим своїм послідовникам, які вирушали на Американський континент: «Особливо піклуйтеся про хворих, дітей, похилих віком, убогих, і так заслужите Боже благословення та доброзичливість людей».
У 1950 році з’явилися перші ознаки важкого онкологічного захворювання, яке Артеміде переносив з великою геройською стійкістю в чеснотах до самої смерті, що прийшла 15 березня 1951 року. Він став першим салезіянським співробітником, який був беатифікований не як мученик. Це сталося 14 квітня 2002 року. Папа Франциск 9 квітня 2022 року затвердив для проголошення декрет про визнання чуда за заступництвом блаженного, що відкрило шлях до його канонізації.
