Наша історія в руках Бога: представники Церкви про масовані обстріли

Вікторія Гавалешко / Світлана Духович – Ватикан

Ось уже другий день українці зазнають масованих ракетних атак зі сторони країни-агресора. Загалом, по різних містах України в понеділок, 10 жовтня 2022 р., було випущено понад 80 ворожих ракет, половину з яких збили сили ППО. Інша половина вцілила в інфраструктурні об’єкти та по мирному населенню. Проте, незважаючи на довготривалі повітряні тривоги та нанесені руйнування, людям вдається бути поруч та підтримувати один одного. Наша редакція поспілкувалися із декількома представниками українських Церков, які під час обстрілів перебували у різних куточках України.

Як християни, ми дивимось на ці події у світлі Бога

Під час того, як брат Сергій молився на Святій Месі в одному з київських храмів, пролунали виразні вибухи. Чернець розповідає, що одразу після молитви, разом зі співбратами вони розпочали приймати людей в укриття:

«Оскільки у храмі є підвальне приміщення, ми облаштували там місце прихистку, де можна комфортно влаштуватися та випити гарячого чаю під час повітряної тривоги. Для дітей сестри-монахині розстелили килимки та дістали іграшки», – розповів брат Сергій.

Чернець наголосив на тому, що служителі намагаються створити приємну атмосферу, щоб люди легше переживали неприємні події.

«Не всі підвали пристосовані для укриття – часто там холодно та брудно. Тому, я спускався в підземні переходи, де люди з дітьми не мали змоги комфортно влаштуватися, щоб запросити їх в зручніше місце. У ці дні я особливо прошу Бога, щоб Він дав нам Свого Святого Духа, щоб ми бачили світло, а не темряву. Оскільки, ми, як християни, дивимось на ці події у світлі Бога. Наша історія в Його руках, адже в цьому часі з нами відбувається щось важливе, ми приймаємо доленосні рішення. Звісно, що Бог зовсім не хоче усіх тих страждань нашого народу, проте навіть з них Він має силу та владу виводити добро», – підсумував чернець.

Не піддаватися страхам

Мешканці Львова вже другий день залишаються без електрики, але як нам розповів голова Комісії Освіти та Виховання УГКЦ о. Петро Майба СДБ, місто не втрачає надії.

«З самого ранку ми почули звуки обстрілів, зникло світло і більшість людей перебували в укриттях. Важливо, що усі усвідомлюють необхідність зважати на міри безпеки, дотримання яких може врятувати життя. Але не менш рятувальним залишається власне налаштування не падати духом і не піддаватися страхам. Необхідно чітко реагувати згідно всіх відомих нам інструкцій – ховатися в укриття, бути уважними, підтримувати один одного, але не боятися та не створювати додаткову паніку. Оскільки їх основна мета – налякати, а ми не піддаємося страхам», – наголосив о. Петро.

Я опинилася у великій родині, де незнайомці стають рідними

Міла Леонова, менеджерка з питань комунікації «Карітасу Донецьк», на момент масованих атак перебувала в Києві у відрядженні, тож стала очевидицею жахливого ранку. Як відомо, столиця зазнала чималих обстрілів.

«Надто важким для розуміння є факт, що обстріли чинять по житлових масивах. Найбільше страждають саме мирні люди, які розпочали свій звичний ранок, їдучи на роботу та прямуючи на навчання. Приліт трапився в центрі міста, поруч з головним університетом, тож усіх одразу спантеличила думка, що будуть загиблі та постраждалі. І це усвідомлення, що наші люди гинуть просто посеред вулиці власного міста від ракетного удару, неможливо описати словами», - поділилася жінка.

Міла переконана, що попри всі злидні люди навчилися бути підтримкою одне для одного: «Сьогодні з першою повітряною тривогою містяни почали спускатися в укриття чи метро. Це явище відчувається, як сильна згуртованість. У мене склалось враження, що я опинилася у великій родині, де незнайомці стають рідними, спілкуються, разом співають українських народних пісень».

Ми катехизуємо дітей, щоб у них перед очима зникла картина обстрілів

Сестра Олексія, настоятелька Харківського Свято-Івано-Павлівського монастиря сестер святого Йосифа, ОПДМ, розповіла, що внаслідок влучання по інфраструктурних об’єктах, їхній монастир залишився без електрики, і як наслідок, і без води та тепла. Проте, настоятелька рішуче налаштована продовжувати допомагати потребуючим попри перешкоди. Спільно із ще однією сестрою згромадження вони піклуються про тих, хто постраждав через війну.

«Зазвичай в четвер ми роздаємо допомогу при храмі Святого Миколая Чудотворця, а в інші дні виїжджаємо на раніше окуповані території, доставляючи продукти. Також, у с. Шевченкове, де знаходиться намет ДСНС, ми долучаємося до підтримки людей, які покидають деокуповані території. Щоб вимушені переселенці могли погрітися, передаємо чай, каву, солодощі. Часом, за один день там буває по 300 людей, що прямують до інших міст. На жаль, майже всі звільнені села знищені вщент», – каже настоятелька.

Окрім того, сестри також дбають про постійну духовну підтримку: «Ми щодня молимось з людьми, перебуваємо з ними, проводимо катехизаційні зустрічі з дітьми, щоб у них перед очима зникла картина обстрілів, натомість вони чують щось зовсім інше та перемикають думки. Разом з ними ми говоримо про Бога, вчимося спілкуватися з Ним, танцюємо банси та загалом маємо добре спільне буття».