Віддати життя захищаючи свою невинність: блаженна Ізабел Крістіна Мрад Кампос

с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан

Історія Ізабели Крістіни Мрад Кампос – це, здавалось би, історія звичайного насильства. Але, водночас, надзвичайної стійкості й витривалості, яка полягає не лише у тому, що дівчина зберегла свою гідність як жінки, а передовсім цінності, в які вона вірила і яких трималася ціною власного життя. В суботу, 10 грудня 2022 року, Архиєпископ-емерит Архидієцезії Апаресіди кардинал Раймундо Дамашено Ассіс, представляючи Святішого Отця Папу Франциска, проголосив її Блаженною, очоливши Святу Месу в її рідному місті.

Ізабел Крістіна народилася в Барбасені (Бразилія) 29 липня 1962 року. Її родина була матеріально скромною, однак тут панувала справжня віра, що втілювалася в конкретних ділах милосердя. Змалку дівчинка бере участь у парафіяльному житті, а пізніше належить до молодіжної спільноти святого Вінкентія, перейнявшись його духом. Крім цього, вона часто навідується до монастиря Сестер Візиток, практикує молитву в родині, регулярно сповідається та бере участь в заходах, що організовує спільнота св. Вінкентія.

Любов та милосердя до найбільш потребуючих

Вже у школі помічають, що "Кріс" (як вона любила, щоб її називали) має помітну прихильність до бідніших однокласників або тих, хто має труднощі в навчанні; в парафії відзначають, що вона завжди в перших рядах на всіх благодійних заходах; у спільноті св. Вінкентія зауважується її готовність опікуватися дітьми-інвалідами, особливо відчувається її ніжність і турбота, з якими вона опікується потребуючими.

Як і кожна молода людина, Крістіна мала великі мрії. У неї також був наречений, з яким вона планувала спільне майбутнє. «Усміхнись, Ісус любить тебе» - це її життєва програма, яку вона намагалася втілювати щоденними зусиллями.

Бажаючи піклуватися про найслабших, Ізабел Крістіна мріяла стати лікаркою–педіатром. Отож, після закінчення навчання, 8 грудня 1980 року, вона отримала диплом про професійну кваліфікацію магістра.

У квітні 1982 року вона переїхала до Жуїз-де-Фора, щоб далі навчатися в медичному університеті, і спочатку проживала в квартирі з кількома друзями. Через кілька місяців родина придбала помешкання і вона, проживаючи разом зі своїм братом, намагалися облаштувати житло.

У цьому місті Кріс відразу ж шукає храм, де постійно виставлена Пресвята Євхаристія, і де вона проводить час на щоденній адорації. Адже особиста молитва і участь у Євхаристії стають дедалі більше вирішальними на її шляху, і це виявиться відразу ж після її смерті.

Віддати життя заради невинності

30 серпня до їх квартири прийшов працівник однієї компанії, щоб зібрати шафу, і почав звертатися до дівчини з непристойними пропозиціями, які Кріс відхилила та повідомила про це братові й своїм друзям. Не встигнувши цього дня завершити роботу, робітник повернувся до квартири 1 вересня 1982 року, але вже зовсім з іншими намірами. Він одразу ж, недвозначно, дає їй це зрозуміти, але, отримавши чітку відмову дівчини, вдається до силової тактики, жорстоко б’є її та зв'язує, увімкнувши на повну гучність радіо та телебачення, щоб ніхто не міг почути крик дівчини про допомогу. Після смерті дівчини розтин виявив її цнотливість, яку вона рішуче оберігала.

Опінія святості серед вірних та беатифікація

Останки Ізабел Крістіни Мрад Кампос були перенесені до церкви Матері Божої Милосердя в Барбасені, парафії, де вона прийняла Хрещення і Перше Причастя. Перед урною вірні молилися, як перед мощами мучеників. Особливо молодь залишала свої записки: прохання про допомогу, а також захоплення та визнання її християнського свідчення.

Зважаючи на обставини, за яких загинула Ізабел Крістіна, вірні виявили ініціативу подати прохання про дозвіл на відкриття процесу її беатифікації. Дозвіл у Ватикані був виданий 18 листопада 2000 року. На дієцезіяльному рівні процес відкрито 26 січня 2001 року, а завершено 1 вересня 2009 року. 27 жовтня 2020 р., приймаючи на аудієнції Префекта Дикастерії у справах визнання святих кардинала Марчелло Семераро, Папа Франциск затвердив декрет, яким Ізабел Крістіна Мрад Кампос була визнана мученицею, відкривши шлях до її беатифікації.