Єпископ Павло Гончарук: Різдво – це час, щоб інтенсивно шукати Ісуса

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Salvatore Cernuzio – Ватикан / Харків

Як ми вже повідомляли, з ініціативи Посольств України та Польщі з робочим візитом до цих країн відправилася група журналістів, акредитованих при прес-службі Святого Престолу. Після зустрічей з українськими біженцями в Польщі та з тими, хто їм допомагає, журналісти вирушили в Україну, де відвідують місця, позначені кривавими слідами, які залишає за собою жорстока та безумна війна.

В четвер, 8 грудня 2022 р., делегація відвідувала Харківщину, побувавши в деокупованому Ізюмі, де на власні очі побачила катівні та братські могили. А також будинки, знищені обстрілами, які в цій частині України, розташованій поблизу фронту та кордону з Російською Федерацією, практично не припиняються. Журналісти також поспілкувалися з єпископом Павлом Гончаруком, Ординарієм Харківсько-Запорізької дієцезії, який поділився думками про те, що означає наближення Різдва в місті, в якому постійно лунають вибухи.

Вже наближається Різдво. З яким посланням Ви би хотіли звернутися до людей з нагоди Різдва, яке святкуватиметься серед загроз, пов’язаних із близькістю до фронту?

Думаю, що дуже важливим є усвідомлення того, що Він народився. Це перше. Не всі, хто був у Вифлеємі, зустрів Ісуса Христа, хоча Він був серед Своїх. Я думаю, що теперішній час – це час, коли потрібно інтенсивно шукати Його присутність. Хочу запевнити людей у тому, що Він дуже близько. Він народився, і я є свідком цього. Він є з нами.

Як шукати Ісуса серед насильства та війни?

Війна – це Голгофа, де Його знову розпинають. Його не можна знайти в той спосіб, як люди шукають чогось іншого. На Нього потрібно відкритися, до Нього потрібно звернутися, і Він дасть відчути Свою присутність. І тоді побачиш, як Він страждає в тих, хто є беззахисним, кого катують. Але не тільки в тих, кого катують, а й побачиш Його відкинутим у тих, хто катує, у ворогах. Він в них відкинутий, але Він їх не залишив.

Чи в такій ситуації можна розпізнати Ісуса у неприятелеві?

Щоб побачити, потрібно самому досвідчити. Це не справа розуму, це справа серця. Любов – справедлива і спирається на правду. Коли я бачу іншу людину-ворога, то це не означає, що я не бачу, що вона чинить зло. Тому я повинен йому сказати, назвати це, сказати, що він робить зло, і якщо далі так чинитиме, то втратить своє вічне життя.

Якщо говоримо про досвід віри, чи протягом цих дев’яти місяців перед обличчям жахіть, які переживають тут у Харкові були моменти, коли все похитнулося, і залишалися питання: «Чому?», маючи на увазі особистий досвід, як віруючого, не як єпископа?

По-перше, я є людиною, я вірую в Бога і досвідчую Його присутність. Дуже часто я досвідчую свою безпорадність. І в мене виникають питання до Бога. Я ставлю Йому питання: «Чому?». Але для мене є важливо знати, що я маю робити в цей час. Знати і мати силу це чинити. Те, що мені Господь дає – це розуміння та сила. А потім я бачу, що Він є присутнім і діє. Але це не позбавляє страждання і питань, а навпаки, робить їх більш виразними.