Молитва за Україну в картинах дітей. «Естафета миру» прибула до Риму

Світлана Духович – Ватикан

«Хтось в підвалі малював без світла. Багато дітей, які малювали, – це переміщені особи, інші залишилися в Харкові, Миколаєві та інших містах. Вони надсилали нам свої малюнки до Львова, і навіть, якщо вони не дуже доброї якості, ми їх фотографуємо, а потім возимо по різних містах світу», – розповідає Сергій Грічанок, художник з Харкова, який до початку повномасштабної російської агресії викладав образотворче мистецтво в Харківському ліцеї. Війна кардинально змінила його життя та життя його учнів: він був змушений тікати з Харкова і тепер мешкає у Львові, де його та інших переміщених осіб прихистив один з монастирів. Проте не змінилося його захоплення живописом і бажання допомогти юним українцям висловити через малюнок те, що вони переживають у ці важкі часи.

Крім того, що пан Сергій і надалі викладає, хоча тепер часто онлайн, він є також головою журі «Естафети миру» Міжнародного форуму «Золотий мольберт», що є культурно-освітньою платформою, яка пропонує дітям та молоді освітні програми та реальні й віртуальні простори з галереями їхніх робіт. Цей мистецький захід започаткував благодійний фонд «Львівська дитяча галерея», заснований Ольгою Михайлюк, а його партнером виступає Місія «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» УГКЦ, за підтримки також ватиканської Дикастерії для Східних Церков.

Понад 2 тисячі дітей з різних країн світу взяли участь в «Естафеті миру», яка стартувала у Львові у лютому цього року, відрізу після початку повномасштабної війни, та в рамках якої «Львівська дитяча галерея» організувала майстер-класи образотворчості як у віртуальному, так і в реальному просторі. Мета організаторів цього заходу – «сприяти розвитку творчого мислення та зцілювати душі дітей, які мріють про мир не лише для себе, а й для всього світу». Виставки з репродукціями малюнків, обраних організаторами, були відкриті в різних країнах, зокрема в Норвегії, Болгарії, Угорщині, Словаччині, Японії, США. Близько 40 репродукцій українських дітей також було привезено до Риму, де вони експонуються на виставці в головному домі Отців Василіян.

«Ми думаємо, що діти не чують, не звертають увагу. Батьківська опіка, наші батьківські крила хочуть їх огорнути, але вони чують про те, що говорять дорослі, вони чують інформацію з телевізорів, вони читають, вони ходять в школи і це чують, і так само переживають, їхнє хвилювання є дуже важливим, вони це пропускають через себе, тому наша опіка, допомога, піклування про них є надважливими», – зазначила Ірина Зоріна, меценат і засновник благодійного фонду «Світло мрії», яка супроводила виставку до Риму.

Викладач Сергій Грічанок каже, що багато дітей відображають у своїх малюнках також жахіття війни. «Діти Харкова малюють те, що вони пережили, – каже він. – Деякі роботи мають сильний емоційний заряд і можуть вважатися зразками стилю експресіонізму». Вираження почуттів і пережитого досвіду через мистецтво є важливим для подолання травми, але дорослі художники також намагаються спонукати дітей показувати через живопис прагнення миру, світла, надії, вони хочуть допомогти їм думати про майбутнє.

Художниця Наталія Фляк, керівник студії образотворчого мистецтва «Бджілка» Центру дитячої та юнацької творчості, що в Львові, пояснила значення символів, використаних дітьми та підлітками у малюнках: «На цих роботах, представлених тут, багато дітей зобразили ангелів – цих посередників між Богом і людьми. Ангел – це безтілесна істота, і діти старалися передати цей дух, тому ангели, наприклад, не мають обличчя. Дуже багато дітей використали в своїх роботах жовто-блакитні барви – барви нашого українського прапора. Також діти використали різні українські народні етнічні мотиви, зокрема, символ восьмикутної зірки. Дуже часто зустрічається також символ дерева життя, а також колоски, що є символом пшеничного українського поля. Дуже багато дітей намалювали також птахів. Пташка – це символ молитви, яка летить до Бога».

Отець Полікарп Марцелюк, ЧСВВ, Голова Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих», який допоміг привезти виставку українських дітей до Риму, вказує на важливість того, аби всі почули голос дітей, які «через живопис, через гармонію кольору і форми намагаються передати своє прагнення миру». «Їхнє прагнення, щоб Господь зглянувся з неба і дарував нам мир, має бути почутим також у всіх містах», – зазначив він, висловлюючи подяку Дикастерії Східних Церков, і зокрема кардиналу Леонардо Сандрі, за підтримку праці цих дітей.