Єпископ УГКЦ про участь в синодальному процесі в Океанії
Світлана Духович – Ватикан
В рамках приготування до XVI Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів, від 5 до 9 лютого в місті Сува, Фіджі, проходить Континентальна асамблея синодального процесу для Океанії. Асамблею скликала Федерація Католицьких Єпископських Конференцій Океанії, до якої входять єпископати Нової Зеландії, Папуа-Нової Гвінеї та Соломонових Островів, Австралії та Тихоокеанського регіону. Континентальний синодальний процес провадять Виконавчий комітет з восьми єпископів, богословська робоча група з п’яти осіб й оперативна група з дев’яти осіб, що перебуває у тісному зв’язку з осідком Федерації Католицьких Єпископських Конференцій Океанії в Суві.
Місцевий етап синодального процесу
Як і на інших континентах, так і в регіоні Океанії, синодальний процес розпочався в жовтні 2021 року з місцевого етапу. Кожна дієцезія та єпархія була запрошена організувати консультації не лише з практикуючими католиками різних суспільних прошарків, але також і з людьми, які не беруть активної участі в житті Церкви, або належать до інших християнських конфесій, інших релігій чи не сповідують жодної релігії. Усіх цих консультацій вимагав Папа Франциск, щоб зрозуміти, яким чином Церква прямує разом і як їй краще супроводжувати кожну людину.
Потім кожна єпископська конференція подала узагальнені підсумки цих консультацій, які увійшли до Робочого документа, що став основним матеріалом для континентального етапу синодального процесу.
Участь УГКЦ в синодальному процесі Океанії
Серед учасників континентальної асамблеї, що зібралася в Суві, присутній також єпископ Микола Бичок, очільник єпархії УГКЦ в Австралії і Новій Зеландії. В інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News він зазначив, що вже сам факт того, що представники Католицької Церкви з різних частин Океанії зібралися, для того щоб спільно подумати, яка краще здійснювати своє служіння, свідчить про єдність Церкви. Владика Микола додав, що для УГКЦ в Австралії та Новій Зеландії синодальний процес відбувається «паралельно двома стежками»: разом з УГКЦ і з місцевою Церквою. Єпископ пригадав про перешкоди, які виникали на шляху синодального процесу: спочатку це була пандемія, через яку були скасовані численні зустрічі і для консультацій треба було використовувати сучасні засоби зв'язку. А потім в Україні розпочалася війна. «Тому акценти були дещо зміщені, – додав він, – в рамках цього процесу ми почали більше думати про те, як допомогти нашим людям, як лікувати ці рани війни, як їм показувати обличчя Милосердного Отця у цьому часі війни».
Єпарх Мельбурнський також розповів, що спілкуючись з місцевими єпископами, він запитував їх, чи вони зустрічали українців у своїх дієцезіях, і декілька єпископів, зокрема з Папуа-Нової Гвінеї, дали ствердну відповідь і сказали, що вони навіть запрошували цих українців на свої конференції для того, щоб вони розповіли про те, що відбувається в Україні.
«Хочу запевнити, – наголосив на завершення владика Микола, – що хоча наша Церква є дуже далеко, на просторах Океанії, але ми молимося. Ми також заручаємося підтримкою цілої Римо-Католицької Церкви, яка дуже переживає, молиться і робить все можливе для того, щоб війна закінчилась і наступив довгоочікуваний та справедливий мир».
