Кардинал Оллеріш про синодальність: об’єднатись в служінні Богові та людям

о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан

У жовтні 2023 року відбудеться перша сесія XVI Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів на тему «Задля синодальної Церкви: сопричастя, участь і місія». Про особливості цього Синоду розповів його Генеральний доповідач Архиєпископ Люксембурга кардинал Жан-Клод Оллеріш, SJ. В інтерв’ю для ватиканських медіа ієрарх також підбиває підсумки двох попередніх етапів Синоду, ділячись своїми спостереженнями та сподіваннями. З ним спілкувався Редакційний Директор Дикастерії в справах комунікації Андреа Торніеллі.

Особливість учасників Асамблеї Синоду

Кардинал Оллеріш розповів, зокрема, про поточну ситуацію з приготуванням Instrumentum Laboris, робочого документа для першої сесії асамблеї, яка відбуватиметься у Ватикані від 4 до 29 жовтня 2023 року. Текст цього документа буде представлено та надіслано всім учасникам Синоду, серед яких будуть не тільки єпископи, але й священники, богопосвячені особи та миряни, серед яких 50% жінки. Всі вони матимуть право голосу. «Невелика частина цих людей буде присутня на Синоді разом зі своїми душпастирями. Вони матимуть особливу місію, вони вже мають великий досвід синодальності в дієцезіях, відтак на рівні єпископських конференцій і, нарешті, на континентальному рівні. Не всі єпископи, які братимуть участь, мали такий досвід. Отже, завдання цих нових членів – бути свідками того, що вони пережили, щоб передати це», – пояснив ієрарх.

Завдання Синоду

Відповідаючи на запитання про мету жовтневої Асамблеї Синоду Єпископів, кардинал Оллеріш вказав на потребу шукати відповіді на те, як ми разом сьогодні і завтра можемо бути синодальною і місіонерською Церквою задля того, щоб проголошувати Євангеліє сучасному світові, у якому, зокрема, існує хвороба індивідуалізму, на якому щодня наголошується. «І ми бачимо, що з таким індивідуалізмом людство не може існувати: нам потрібні елементи спільноти, щоб вижити. Крім того, існує явище зростаючої поляризації в суспільстві та в медіа, навіть в тих випадках, коли йдеться про католицизм. Божий люд, який ступає вперед разом, є відповіддю на ці тенденції. Увага: йдеться не про те, що ми “винайшли” синодальність, щоб відповісти на ці тенденції, але радше про Святого Духа, Який у цей період знову наново пробудив прагнення до синодальності, яку вже переживали перші християнські громади», – підкреслив він.

Слухання та діалог

Іншим важливим аспектом у контексті синодального шляху в Церкві є важливість слухання, на якому часто наголошує Папа Франциск. «Як єпископ, я бачу, що коли я слухаю, я іноді змінюю думку, і це йде мені на користь. Моя дієцезія невелика, моя країна має 660 000 мешканців, але єпископа оточують люди, які більш-менш мають ту саму освіту, іноді навчалися в тих самих місцях, у тих самих професорів, думають в однаковій манері. Є очевидні речі, які не є такими для всього Божого люду. У цьому сенсі добре мати цю відкритість, вміти слухати. І добре, що люди також приходять, щоб вислухати єпископів, тому що єпископи мають завдання не тільки слухати, але й пропонувати відповіді та бути пастирями народу», – поділився ієрарх. За його словами, діалог та слухання одне одного допомагають розпізнати Божу волю.

Церква не є парламентом

Кардинал Оллеріш наголосив, що процес синодальності в Церкві не базується на політичному менталітеті, а Синод не є парламентом. «Певного роду церковний парламентаризм більше належить до синодальності наших братів-протестантів. Ми повинні практикувати католицьку синодальність, яка є іншою. Ми маємо священнослужителів, єпископську колегіальність, відповідальність за Церкву, Петрову першість. Все це не буде викорінено синодальністю. Синодальність – це радше горизонт, на якому здійснюється колегіальність єпископів і першість Папи, щоб разом шукати Божу волю», – зазначив Архиєпископ Люксембурга. За його словами, у цьому процесі йдеться не про переважання позиції більшості, адже це руйнує Церкву, а про спільне ступання вперед.

Христос – центр спільної подорожі

«Що конкретно означає йти разом?» – запитав журналіст, продовжуючи тему пошуку спільних рішень у процесі синодальності. Відповідаючи, ієрарх найперше вказав на те, що коли ми прямуємо вперед, Христос є центром нашої мандрівки, а ми ступаємо разом з Ним. «Є люди праворуч, ліворуч, є ті, хто ступає попереду, є ті, хто затримується і залишається позаду: це нормально тоді коли ми йдемо дорогою разом. Треба засвоїти, що певна напруга в Церкві – це нормально, це означає, що Церква є близькою до людей, бо не всі однаково думають на всіх континентах щодо всіх проблем. Тому важливо з великою повагою прислухатися також до різних культур, шукаючи Божу волю, щоб разом визначити напрямок подорожі», – сказав він. За його словами, коли ми всі ступаємо разом з Христом, то не можемо розгледіти Христа, не побачивши обабіч інших людей, які є також частиною моєї спільноти. «Якщо Христос справді є центром, а Святий Дух – засобом і гарантією того, що мертвий і воскреслий Господь перебуває у центрі, ми всі – учні-місіонери», – підсумував кардинал Оллеріш.

Різноманіття культур – різноманіття бачення

Апелюючи до назви Документа для континентального етапу Синоду Єпископів: «Розшири місце твого намету!» (Іс 54,2), ієрарх поділився своїм досвідом про цей етап. «Наприклад, на більшості континентальних зустрічей усім подобалося зображення намету. В Африці ж ні, тому що для них намет – це намет біженців, це намет злиднів, бідності, і вони віддають перевагу образу Божої родини. Вони пояснюють, що намет не можна розширити, він рветься, а сім'ю можна розширити. У той момент я зрозумів, що ми не можемо представити один образ, а кілька, які розповідають про різні релігійні культури наших народів. І я впевнений, що ті, хто любить образ намету, можуть чогось навчитися від образу Божої родини, і навпаки», – поділився Люксембурзький Архиєпископ, наголосивши на важливості усвідомлювати різноманітність, яка існує у Вселенській Церкві.

Розгляд конкретних тем

Під час континентального етапу Синоду кардинал Оллеріш помітив дві спокуси. Перша – засвоїти все за старими шаблонами. «Це спокуса, яку для зручності я окреслюю як “праву”, яка говорить: ми хочемо робити те, що робили завжди, ми не хочемо насправді дуже турбуватися про щось нове», – пояснив він. На його думку, існує також і т. зв. «ліва» спокуса, згідно з якою всі питання, які вважаються важливими в Церкві, повинні обговорюватися на Синоді про синодальність. Однак це неможливо. «Синод має назву, і ця назва є для нас завданням: синодальність, сопричастя, участь, місія. Синод зосередиться на цьому, а не на всіх інших темах. Я не сперечаюсь про важливість інших тем, які ми будемо доносити до Святішого Отця, щоб він міг розмірковувати над ними у спосіб, який він обере. Але Синод буде про синодальність», – підкреслив ієрарх.

Потреба молитви

«Як Синод може торкнутися людини, яка не буде безпосередньо залучена і не мала можливості бути залученою на підготовчому етапі в дієцезіях?» – таким було останнє запитання. У відповідь Генеральний доповідач XVI Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів порадив взяти участь у цьому процесі завдяки молитві, щоб відчувалась молитовна підтримка всієї Церкви. «І відтак я хотів би вас попросити спробувати жити Синодом у своєму власному серці, у своїй спільноті – робочій чи церковній – бо у такий спосіб ваша молитва не залишиться абстрактною. Я мрію про велику участь в молитві за Синод. Кардинал Маріо Ґрек сказав одну річ, яка мені здалася чудовою: намагаймося мати стиль Ісуса. Коли ви бачите Церкву, ви повинні впізнати Ісуса», – сказав кардинал Оллеріш.