Проголошений блаженним перший єпископ Уругваю: ревність і посвята

с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан

Беатифікація Хасінто Вери, першого єпископа Уругваю, що відбулася в суботу, 6 травня 2023 року, стала одним з великих моментів в історії паломництва Церкви в цій країні. Урочисту Святу Месу з цієї нагоди очолив кардинал Пауло Сезар да Коста, Митрополит Бразиліа. День беатифікації збігся з річницею смерті блаженного.

В рамках цієї важливої події були проведені заходи, спрямовані на те, щоб зробити його постать більш відомою та поглибити знання про нього. На основі життя блаженного Хасінто було розроблено матеріал для катехизації, отож катехити мають у своєму розпорядженні навчальний посібник для дітей. Крім того, двотижневик “Entre Todos” опублікував цикл статей про монсеньйора Хасінто Веру, що були написані єпископами, священиками та мирянами, які знають про життя першого єпископа Уругваю.

Ревне душпастирське служіння

В період пастирського служіння Хасінто Вери Уругвайська держава перетворювалася на демократію під впливом масонських сил; налаштований різко антиклерикально уряд висував юридичні претензії до Церкви. У цьому складному суспільно-політичному контексті Хасінто Вера втручався у вирішення конфліктних ситуацій, таких як захист перед урядом церковної юрисдикції та вимагав релігійної свободи та прав Церкви і бідних. За таку позицію він був висланий з країни і з жовтня 1862 року по серпень 1863 року перебував у Буенос-Айресі.

Як душпастир місцевої Церкви, він невтомно присвячував себе місії спасіння, прагнучи уникати безплідних протистоянь. Його євангельська твердість і пастирська посвята сприяли оновленню місцевого духовенства та християнського життя вірних. Основою його життя і місії була глибока довіра до Божого Провидіння. Його милосердя до ближнього досягло апогею під час епідемій холери та жовтої лихоманки, в часі яких він робив усе можливе, щоб допомогти не лише вірним, але й усім потребуючим.

Героїчні чесноти Хасінто Вери

Під час засідання кардиналів, 18 вересня 2014 року, було підкреслено, що він виконував свою місію з пастирською ревністю під час важкого процесу здобуття незалежності в південноамериканських країнах. 5 травня 2015 року проголошено героїчні чесноти блаженного, підкресливши глибину його духовного життя, велику відданість місії та навчанню християнської доктрини на всіх рівнях.

Життєвий шлях блаженного Хасінто Вери

Хасінто Вера народився 3 липня 1813 року на кораблі в Атлантичному океані, що перевозив його сім’ю з Канарських островів до Уругваю. Завдяки християнському вихованню матері та отців францисканців, у 1832 році, після духовних вправ, він відчув покликання до священства. Через брак матеріальних засобів, він зміг реалізувати це покликання лише у 1837 році, коли вступив на богословські студії до колегії отців єзуїтів у Буенос-Айресі, де у 1841 році був висвячений на священика.

Після повернення додому, о. Хасінто Вера з 1842 по 1859 рік служив на парафії Канелонес, спочатку – вікарієм, а потім – парохом, здійснюючи інтенсивне душпастирське служіння. У 1859 році він був призначений Апостольським вікарієм і переїхав до столиці міста Монтевідео, присвятивши себе навчанню духовенства та душпастирству, задля чого здійснював численні місіонерські подорожі.

Після повернення із заслання в 1863 році, був обраний титулярним єпископом Мегари і висвячений 16 липня 1865 року. У 1867 році єпископ Хасінто Вера здійснив подорож до Європи в пошуках місіонерів для Уругваю. Від жовтня 1869 по грудень 1870 року брав участь у Першому Ватиканському Соборі та здійснив паломництво до Святої Землі.

Повернувшись до Монтевідео, єпископ Хасінто доклав усіх зусиль для припинення громадянської війни. Досягнення миру дозволило йому дати новий імпульс місіонерській діяльності, посилений прибуттям єзуїтів і першої групи салезіан, які приїхали на його запрошення. 4 червня 1875 року він посвятив країну Пресвятому Серцю Ісуса.

Коли було засновано дієцезію Монтевідео, єпископ Хасінто Вера 13 липня 1878 року став її першим ординарієм. 28 квітня 1881 року ієрарх вирушив до Пан-де-Азукар у свою останню місію. Виснажлива подорож ускладнювалася безперервним і сильним дощем, який, безумовно, підірвав його слабке здоров’я. Увечері 5 травня стан його здоров’я погіршився, і він ще в повній свідомості прийняв останні таїнства. Помер у Пан-де-Азукар (Уругвай) 6 травня 1881 року.

Чудо за посередництвом Хасінто Віри

Підставою для беатифікації стало чудесне зцілення молодої жінки через молитву про його заступництво. Після хірургічного втручання з видалення апендиксу, в процесі лікування у пацієнтки почався запальний процес і виник гнійник у клубовій ямі. Оскільки повторне хірургічне втручання не було можливим, лікарі призначили медикамтозне лікування, але стан хворої погіршувався. 8 жовтня 1936 року батько і дядько хворої Санати з глибоким почуттям віри поклали біля її ліжка образок з мощами Хасінто Вери. Через кілька годин після прикладення реліквії, стан хворої несподівано почав покращуватися, а вже 9 жовтня 1936 року лікарі констатували дуже швидке одужання. Згодом пацієнтка не страждала від рецидивів і відійшла до вічності аж у 2010 році.