Юрій Ліфансе зі Спільноти св. Егідія про єдність українців і допомогу партнерів
Світлана Духович – Ватикан
«Я дуже радий бути у вас в гостях, бо тут відчуваєш красу миру. Перетнути кордон і виїхати в місця, де немає небезпеки, де ти можеш радіти і дивитися на літаки, які літають, дивитися на горизонти, не очікуючи, що там буде видно якийсь дим чи щось інше, що летить, – це величезний ресурс», – зазначив в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News Координатор Спільноти святого Егідія в Україні Юрій Ліфансе, який нещодавно побував у Римі.
Діяльність в обставинах війни
Розповідаючи про теперішню діяльність Спільноти святого Егідія, пан Юрій вказав на деякі зміни, які відбулися в Україні, порівняно з першим періодом війни: певна кількість переселенців залишилася на місцях, де знайшли прихисток, натомість, інші повертаються до своїх домівок, навіть якщо це дуже небезпечні місця, як Нікополь або Херсон, бо не можуть оплачувати оренду помешкання в інших регіонах. Зменшується гуманітарна допомога, і про Україну менше говорять в закордонних медіа. «І це, звичайно, призводить до змін в роботі, – підкреслив він. – За перший рік війни Спільнота святого Егідія доставила допомоги на понад п'ятнадцять мільйонів євро. Це тисячі тон їжі. Понад двісті тисяч людей отримали продуктову допомогу, і більше двох мільйонів людей отримали допомогу ліками. І це величезна робота. На сьогодні ми продовжуємо працювати, допомагати нашим друзям бідним, з якими ми подружилися ще до воєнних часів. Ми відкрили чотири гуманітарні центри, –один у Львові, один в Івано-Франківську і два в Києві, – які щомісяця роздають більше десяти тисяч продуктових пакетів, і продовжуємо надсилати медичну допомогу в регіони, які потребують, особливо, біля фронту. До нас можуть звертатися лікарні, санітарні частини військових частин, можуть звертатися сімейні лікарі. І тим, що ми маємо є, ми залюбки ділимося з людьми. І найбільша робота це, мабуть, побудова і ріст самої спільноти. Бо за цей рік до нас приєдналися сотні людей, які були вимушені покинути свій дім, а тепер вони разом з нами читають Євангеліє, моляться і допомагають людям. І це для них порятунок, і для спільноти порятунок. Це формула, коли українці допомагають українцям. Звичайно, тут завдяки міжнародні допомозі, але це українці, які допомагають українцям. Тобто самі переселенці стають нашою основною силою, що допомагає».
«Кожен став на своє місце»
Координатор спільноти Спільнота святого Егідія зазначає, що багато членів їхньої спільноти стали внутрішніми переселенцями, або виїхали за кордон. «Наші люди живуть в Берліні, у Варшаві, в Римі, а також в різних містах України, – каже він. – Але Господь покерував так, що кожен став на своє місце: той, хто живе у Варшаві, допомагає з біженцями в Варшаві, той, хто живе у Львові, робить важливу офісну роботу, в логістичних центрах, хто живе в Івано-Франківську, робить прекрасну спільноту з молоді, школярів».
Пан Юрій додав, що у спільноти з’явилося багато прихильників у різних регіонах України. «І ми маємо надію, що спільнота буде рости, тому що я бачу величезну потребу, – наголошує він. – Тобто це не ріст заради росту, не статистика, але чим більше нас, тим більше ми можемо допомагати».
Повернути дітям дитинство
В різних країнах світу при Спільнотах святого Егідія діють дитячі «Школи миру» – простір, де діти можуть навчатися, гратися і просто бути разом. Таку школу вони започаткували також в Ірпені. «У липні 2022 року. після звільнення Ірпеня, – розповідає Юрій Ліфінсе, – наші студенти і школярі поїхали туди і зібрали в парку дітей, які там залишалися, а також ті, що раніше виїхали і тепер почали повертатися. Туди прийшли діти, але вони не відпускали своїх мам. Мами були в чорних платках. Це дуже страшна була ситуація». Наш співрозмовник додав, що вже через кілька місяців мами приводили дітей, залишали їх з ними і спокійно йшли пити каву. «Основне завдання “Школи миру”, – підкреслює він, – полягає в тому, щоб повернути дітям дитинство, бо діти занадто швидко подорослішали, занадто багато пережили: те, що пережили сьогоднішні десятирічні діти, вистачить на життя дорослого. В цій школі вони можуть сміятися, гратися, і це допомагає їм вижити, допомагає їм заспокоїтись і відчути досвід дитинства».
Візит засновника
У квітні цього року Україну відвідав засновник Спільноти святого Егідія Андреа Ріккарді. Він провів два дні у Львові і два дні в Києві. Коментуючи цей візит, Юрій Ліфансе зазначив, що їхній засновник зустрівся з членами спільноти, відвідав центри, в яких вони надають допомогу, а також «Школу миру». Ріккарді відвідав також Ірпінь та Бучу, де разом з представниками спільноти поклали квіти біля місця масового захоронення.
Наш співрозмовник наголосив, що обсяг допомоги, яку Спільнота святого Егідія надсилає із-за кодону, а особливо, з Італії, є дуже великим. «Це дуже важливо в час, коли зменшується кількість допомоги», – зауважив він. – І основний меседж, з яким приїхав Андреа Рікарді, був: “Ми вас ніколи не залишимо, ми будемо до останнього з вами”. І це справді дуже важливо і надихає. Ми пережили разом дуже важкі моменти, і спільнота продовжує залишатись разом і надавати допомогу».
Основа допомоги для України – єдність українців
Українцям не завжди легко донести іноземцям те, що відбувається в їхній країні, те, що вони переживають внаслідок жорстокого вторгнення. «На що нам слід звертати увагу, про що пам’ятати, коли ми спілкуємося з іноземцями про війну в Україні?» – відповідаючи на це запитання, Юрій Ліфансе, який має друзів і знайомих в різних країнах світу, сказав: «Насамперед, Україні потрібні друзі і союзники. І друзі, і союзники можуть відрізнятися від нас». Він додав, що кожного союзника слід цінувати, не відлякувати і дякувати за те, що вони виявляють бажання бути поряд з Україною. Так само, як робить влада України, запрошуючи партнерів підтримувати окремі пункти «Формули миру», якщо вони не готові підтримати всі пункти.
«Ми ніколи не знайдемо інших, які будуть переживати ту війну так, як ми переживаємо, – наголосив він, – тому що вони не були під бомбардуваннями, не були в евакуації. І тому для Спільноти святого Егідія так важливо, щоб люди приїжджали сюди і бачили все на свої очі. Коли ти сам це переживаєш – це зовсім по-іншому. І в цій ситуації ми повинні збирати дедалі більше союзників, а основа цього союзу – це єдність між українцями».
Таку єдність, за словами нашого співрозмовника, видно у Львові, куди прибуло багато внутрішніх переселенців з різних частин України. «В нашому центрі працюють як мешканці Львова, так і ті, хто прибув із Запоріжжя, з Херсона, з Харкова і Миколаєва. Люди звідусіль працюють разом заради України, і це величезне досягнення. І до цього досягнення приєднуються волонтери, які приїжджають з Італії, Франції, з Голландії, з Німеччини. Основа – це не геополітика, але це дружні стосунки». На думку пана Юрія, геополітикою та військовою справою повинна займатися влада, а те, що маємо робити ми, – це будувати єдність і цінувати тих іноземців, які допомагають, а також допомагати їм зрозуміти події в Україні. «Бо часто вони залишаються в парадигмі холодної війни, – додав він. – Тому треба розповідати їм свою історію і дякувати їм за те, що вони хвилюються за Україну і є поряд з нами».
