Єпископ Язловецький: Бог вже запланував день миру, перемоги, який має прийти
Світлана Духович – Ватикан
Різдвяні й новорічні святкування в Україні затьмарені трагічними наслідками масованого повітряного удару, якого російські війська завдали по Україні 29 грудня 2023 р., використавши приблизно 160 засобів повітряного нападу. Загалом внаслідок атаки постраждало майже 120 міст і сіл – сотні цивільних обʼєктів. Загальна кількість загиблих – 40 осіб. Найбільша кількість жертв серед цивільного населення – у Києві, де кількість загиблих від російських ракет зросла до 21, після того як у неділю вранці, 31 грудня, рятувальники дістали з-під завалів тіла ще двох загиблих. Як повідомив мер міста Віталій Кличко, атака на Київ 29 грудня стала найбільшою за кількістю жертв серед цивільних мешканців столиці. 1 січня в Києві оголошене днем жалоби.
Владика Язловецький: важко навіть про це говорити
Цю трагічну подію в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News прокоментував єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні Олександр Язловецький. «Тут багато людей прокинулося від дуже потужних вибухів», – сказав він, зауваживши, що зазвичай, під час протиповітряної тривоги, яка в столиці звучить часто, не всі йдуть в укриття, але цього разу «всі зрозуміли, що досить давно не було такого потужного обстрілу, і потім в медійному просторі почали з'являтися цифри, що цей обстріл дійсно масований». Владика Олександр зазначив, що за підрахунками українських медіа, на цей обстріл Росія витратила 1,27 мільярдів доларів. «То уявіть собі, скільки це коштів пішло. Заради чого? Заради терору, залякування, пригнічення тут людей», – підкреслив він. В Києві, за його словами, після атаки почали з'являтися фото її наслідків, почали рости цифри загиблих і поранених. «Як ви знаєте, ми [офіційно] рахуємо тільки цивільних осіб, але гинуть військові, гинуть люди, які працюють на військових підприємствах. Втрати є по всій Україні. Важко навіть про це говорити», – додав він.
Карітас: це краплина в морі, але вона важлива
Єпископ Язловецький, який є також президентом Благодійної місії «Карітас- Спес», розповів про основні напрямки їхньої діяльності у цей період. «Коли мова про цей обстріл, то якихось особливих там дій з нашого боку не було потрібно. Загалом як Карітас, чи римо-католицький, чи греко-католицький, ми далі реалізовуємо ті проекти, які вже запустили, працюємо над новими проектами. Ми тішимося, що один із серйозних таких проектів дозволяє нам, нарівні з великими державними чи благодійними організаціями, також брати участь у відбудові помешкань для постраждалих в тих чи інших місцевостях. Звісно, це крапля в морі, і руйнування постійно відбувається знову і знову, як бачите. Але краплина до краплини, і все одно ми цих людей підтримуємо, даємо їм надію. Сьогодні [у суботу, 30 грудня – ред.] після обіду я їду у Васильків біля Києва, щоб відвідати там майже тридцять переселенців, які проживають в будинку від Карітасу. Вони прибули зі сходу і в більшості з цих людей нічого не залишилося. Їду, щоб просто трішки з ними побути, поколядувати, відслужити Святу Месу з ними помолитися».
Єпископ Язловецький додав, що окрім діяльності, спрямованої на відбудову, Карітас-Спес продовжує надавати потребуючим продуктові набори, підтримує діяльність соціальних кухонь в різних населених пунктах, надає людям медичні ваучери тощо. «Проектів є багато, і я, передусім, дякую мережі Карітас, особливо в Європі та США, які нам допомагають, – підкреслив він. – Без них ми б були не в стані цього всього робити, вони нас не залишають. Якщо говорити про загальну допомогу Україні, то багато організацій втомилися, переключили свою увагу на щось інше. Мені мої друзі з-за кордону постійно говорять: “Про Україну чути щоразу менше”. Добрих і чуйних людей не бракує, передусім, серед християн, але якщо їм про це не говорити, вони, звісно, роблять, допомагають, але переключаються в іншу сферу».
Владика Олександр зауважив, що тепер такої гуманітарної допомоги, яка надходила раніше великими вантажівками, є вже дуже мало, тому що є також проблеми з кордонами. «У випадку Карітасу чи якихось інших організацій, я бачу, що більше зосереджуються на таких проектах, коли отримують фінансову підтримку і вже тут, на місці купують потрібні речі, роздають чи сортують, дивляться, кому треба допомогти. Отже, це більше така проектна допомога. Вона звісно, контролюється, звітується дуже докладно, тому все набагато складніше. Треба мати людей, які адміністративно цим всім можуть займатися», – пояснив він.
Духовенство підтримує людей, а люди надихають духовенство
Наближаючись до завершення минулого року, який також приніс багато страждання українському народові, єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ ділиться думками про те, що йому особисто і духовенству загалом дає сили стояти поруч з людьми і допомагати їм. «Знаєте, роль єпископів і загалом духовенства дуже важлива в такі складні часи, тому що люди потребують і доброго слова, і, передусім, потребують Божого слова, бо правдиву утіху ми можемо отримати від Бога, – наголосив він. – І це відбувається у двох напрямках: духовенство підтримує тих, хто хоче, щоб їх підтримали, бо в нас багато віруючих в людей Україні, але, з іншого боку, люди підтримують також духовенство, тому що будучи простими людьми, попри ті труднощі, горе, яке яка війна принесла в їхні сім'ї, вони знаходять в собі силу й далі вірять, моляться, допомагають і підтримують військових. Тому ми також, надихаємося прикладом цих людей, потім, буває, ці історії розповідаємо, які бачимо».
Люди далі довіряють Богові й далі Його тримаються
Під час Різдва багатьом душпастирям було нелегко знайти влучне слово, яким би звернутися до людей в такий важкий час. «Я особисто, коли думав, про що говорити, бо два роки війни…Про що говорити на Різдво? На що ставити акценти? Для мене особисто такою втіхою була думка про те, що Бог не забуває про свій народ, і взагалі не забуває про людство, не забуває про вибраний народ, якому обіцяв Месію. Я багато про це говорив: Бог про нас не забув, бачачи наше горе, бо вже приходить нам з допомогою. Бог вже запланував той день перемоги, миру, який має прийти. Ось багато наших людей молиться, багато людей за кордоном запевняє в тому, що моляться за нас. Цей меседж, що Бог нас не забув, є важливим. На щастя, багато християн свідомі цього, і не знеохочуються, вірять в це і продовжують молитися. І навіть виразним знаком цього було те, що люди в нас далі тримаються Бога, бо звідки очікувати допомоги, як не від Нього?».
Владика Олександр додав, що свідченням цього є також те, що на Різдво, як казали численні священники, храми були переповнені. «Настоятелі храмів дивувались і казали, що перед війною не було так багато людей у храмах, як зараз. Потім зрозуміли, що прийшло також багато православних людей, особливо з Церкви, яка не святкує Різдво 25 грудня. Те, що храми переповнені, свідчить про те, що наші люди далі, далі довіряють Богові й далі Його тримаються, і далі моляться. І це головне. Тому що Україну ми всі помаленьку відбудуємо, але якщо Бога втратити, то потім дуже важко Його віднайти».
