Префект Дикастерії духовенства: покликання – запрошення бути щасливими
о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан
З нагоди 61-го Всесвітнього Дня молитви за покликання, який цьогоріч відзначається 21 квітня, у інтерв’ю для часопису L'Osservatore Romano, кардинал Лазар Ю Хун Сік, префект Дикастерії у справах духовенства, розповів про співпрацю з Божою благодаттю для розпізнавання покликання, вказуючи на важливі шляхи у священничій формації.
Універсальне покликання до щастя
Означуючи покликання, кардинал Ю Хун Сік сказав, що у своїй суті воно є покликанням бути щасливим, беручи відповідальність за своє життя. «Це перше бажання, яке Бог має для кожної людини, для кожного з нас: щоб наше життя не згасло, щоб воно не було змарноване, щоб воно сяяло якнайкраще. І тому Він став близьким у Своєму Сині Ісусі й хоче пригорнути нас в обійми Своєї любові; таким чином, завдяки Хрещенню ми стаємо активною частиною цієї історії любові, і коли ми відчуваємо, що нас люблять і супроводжують, тоді наше існування стає шляхом до щастя, до життя, яке не має кінця. Шлях, який потім втілюється і реалізується у життєвому виборі, в конкретній місії та в багатьох повсякденних ситуаціях», – пояснив він.
Навчитися розпізнавати покликання
Говорячи про розпізнавання свого покликання, очільник Дикастерії у справах духовенства вказав на багату традицію Церкви та мудрість християнської духовності, які нас цьому можуть навчити. «Для того, щоб бути щасливими – а щастя є найпершим покликанням, яке поділяє кожна людина – необхідно, щоб ми не помилялися у своєму життєвому виборі, принаймні у фундаментальних рішеннях. І першими дороговказами, за якими ми повинні слідувати, є саме наші бажання, те, що ми відчуваємо в нашому серці, що буде добрим для нас, а через нас – для світу навколо нас», – сказав він.
Однак, за його словами, людина щодня бачить, що її бажання не завжди відповідають істині про те, ким ми є, і може статися, що наші бажання є результатом часткового бачення, виникають з розчарувань або продиктовані егоїстичним пошуком власного благополуччя. «Тому необхідне розрізнення, яке, по суті, є духовним мистецтвом розуміння, з Божою благодаттю, що ми повинні вибирати в нашому житті. Розрізнення можливе лише за умови, що ми прислухаємося до себе і прислухаємося до Божої присутності в нас, долаючи дуже актуальну спокусу зробити так, щоб наші відчуття прирівнювати до абсолютної істини», – зауважив кардинал Ю Хун Сік. Покликаючись на одну з катихиз Папи Франциска, він сказав, що покликання розпізнається тоді, коли наші глибокі бажання вступають в діалог з ділом, яке Божа благодать чинить в нас, що сприяє розумінню, яким шляхом ступати.
Священник – постійний учень свого небесного Вчителя
«Світ, суспільство і Церква потребують священників, які є глибоко людяними, чию духовну рису можна підсумувати в тому ж стилі, що й Ісусову: не духовність, яка відокремлює нас від інших або робить нас холодними вчителями абстрактної істини, а здатність втілювати Божу близькість до людства, Його любов до кожного створіння, Його співчуття до кожного, хто страждає від життєвих ран», – сказав Префект Дикастерії у справах духовенства, відповідаючи на запитання про формацію священників. За його словами, на цьому шляху, важливими рисами для священників мають бути достатня психологічна зрілість, внутрішній спокій та емоційна рівновага.
Вказуючи на два напрямки церковної рефлексії, кардинал Лазар Ю Хун Сік зазначив, що у сфері священничої формації не бракує занепокоєння, пов’язаного із ситуаціями труднощів та страждань священників. «Нам потрібно переосмислити наш спосіб бути Церквою і жити християнською місією в ефективній співпраці всіх охрещених, бо священики часто перевантажені роботою, тими самими обов’язками – не тільки душпастирськими, а й юридичними та адміністративними – як і багато років тому, коли їх було кількісно більше», – зауважив він. Наступним напрямком є перегляд ідентичності дієцезіального священника, щоб він наново відкрив для себе сакраментальну цінність, зокрема, священничого братерства. «Однак існує потреба в новому менталітеті та нових шляхах формації, оскільки часто священника виховують як одноосібного лідера, “єдиноначальника”, а це не є добре, – зазначив очільник Дикастерії у справах духовенства. – Ми малі і повні обмежень, але ми є учнями Вчителя. Ведені Ним, ми можемо багато чого зробити. Не поодинці, а разом, соборно».
Бути пророками нового світу
Інше запитання щодо священничої формації стосувалось сучасної культури. «Ми не можемо залишатися замкненими у сакральних формах і перетворювати священника на простого адміністратора релігійних обрядів; сьогодні ми переживаємо час, позначений численними глобальними кризами, з певними ризиками, пов'язаними зі зростанням насильства, війнами, забрудненням навколишнього середовища, економічною кризою, які потім впливають на життя людей з точки зору незахищеності, тривоги й страху за майбутнє», – відповів кардинал Ю Хун Сік. За його словами, сьогодні існує велика потреба у священниках та мирянах, здатних нести всім радість Євангелія, як пророцтво нового світу, а також компас для орієнтації на життєвій дорозі.
Ризикнути для Бога
Останнє питання стосувалося того, чи варто сьогодні ставати священником. Відповідаючи, Префект Дикастерії у справах духовенства зазначив, що, незважаючи ні на що, завжди варто слідувати за Богом на цьому шляху, витрачаючи своє життя на Його проект. «Ми можемо поглянути на Марію, цю молоду діву з Назарету, Яка, хоч і була стурбована звісткою ангела, вирішує ризикнути і вирушити в захоплюючу пригоду покликання, ставши Матір'ю Бога і Матір'ю людства. З Богом нічого не втрачається!» – наголосив він, закликаючи дияконів, священників та єпископів завжди вчитися у єдиного вчителя – Христа, учнями якого ми всі є.
«І я хотів би сказати кілька слів усім священникам, особливо тим, хто зараз почувається знеохоченим чи зраненим: Господь ніколи не порушує Своїх обітниць. Якщо Він вас покликав, то не залишить вас без ніжності Своєї любові, світла Духа, радості серця. Багато в чому Він проявить Себе у твоєму священничому житті. Я хотів би, щоб ця надія досягла священників, дияконів і семінаристів скрізь, щоб потішити й підбадьорити їх. Ми не самотні, Господь завжди з нами! І він хоче, щоб ми були щасливі!» – підкреслив на завершення кардинал Лазар Ю Хун Сік.
