Кардинал Авелін: діалог є частиною євангелізаційної місії Церкви
о. Яків Шумило, ЧСВВ / Charles de Pechpeyrou – Ватикан
У четвер, 2 травня 2024 р., у штаб-квартирі Спільноти святого Егідія в Римі відбулася презентація книги кардинала Жана-Марка Авеліна, Архиєпископа Марселя, під назвою «Діалог про спасіння. Невелике богослов'я місії». Серед учасників події був архиєпископ Вінченцо Палья, президент Папської академії «За життя». Книга, яка представляє діалог з усіма релігіями і культурами за зразком того, який Бог виткав з людством протягом історії завіту, також закликає до глибшого розуміння соборності Церкви. У інтерв’ю для ватиканських медіа автор книги розповів про особливості тем, запропонованих для читачів.
Євангелія, яке торкається екзистенційних питань
Розповідаючи про взаємозв’язок між діалогом і місією, кардинал Авелін зазначив, що на основі багатьох речей і досвіду власного служіння він зрозумів, що діалог є частиною євангелізаційної місії Церкви. «В енцикліці Ecclesiam suam, 60-річчя якої відзначатиметься 6 серпня, Папа Павло VI стверджує, що ми сповідуємо, що Бог, щоб об'явити Себе, прийняв рішення вступити в діалог з людством, діалог, про який Біблія розповідає у формі історії завіту, – зазначив він. – Саме тому, що ми сповідуємо це, що аж ніяк не є очевидним, ми розуміємо, що місія Церкви також полягає в тому, щоб вступити в діалог з людством, пристосовуючись до Божого наставлення». За його словами, місія Церкви розпочинається з атмосфери діалогу, зокрема, міжрелігійного, охоплюючи єдність у фундаментальних екзистенційних питаннях. «І саме тоді можна звіщати Євангеліє, але не як просте гасло, що не бере до уваги екзистенційні питання іншої особи. Якщо ми розглядаємо місію без урахування конкретного існування іншого, конкретних питань, які він ставить, ми ризикуємо зробити її всього лише словом, а не реальністю», – переконаний автор книги.
Розуміти інші культури
Одне із запитань стосувалося того, як уникнути непорозумінь стосовно місіонерської експансії та культурного імперіалізму. Відповідаючи, Архиєпископ Марселя зазначив, що це нелегко, однак уникнути плутанини дозволяє свобода. «Церква повинна підтримувати свою свободу, вона повинна протистояти спокусі просто злитися з колонізаторськими економічними та соціальними інтересами», – зазначив ієрарх. Він закликав поглянути на історію місій, де, особливо, у XIX столітті, місіонери відзначалися етнологічним й антропологічним знаннями культур, в яких опинилися. І тоді для цих країн місії становили початок автономії і зростаючої незалежності від інтересів народів, звідки ці місіонери вирушили.
Богослов’я, яке охоплює істотну рису Пресвятої Трійці
Кардинал Авелін зазначає, що часто саме через те, що західне богослов'я не є достатньо тринітарним, місіонерській діяльності бракує діалогічного виміру. «Нам потрібно розробити богослов'я Святого Духа, здатне уникнути двох дуже частих пасток: “дехристологізованої” пневматології, яка забуває, що Святий Дух, присутній і дієвий у світі, є Духом Сина, та “деісторизованої” пневматології, яка нехтує конкретністю Христового воплочення на користь езотеричного ґнозису, що робить Сина “аватаром” Духа», – ділиться Архиєпископ Марселя. За його словами, Святий Дух діє також і за межами Церкви, як про це писав Папа Іван Павло ІІ, стверджуючи, що присутність і діяльність Духа торкаються не лише окремих осіб, але й суспільства та історії, а також народів, культур та релігій. «На його думку, це навчання співдії зі Святим Духом є фундаментальним, адже Святий Дух присутній скрізь. Немає нічого людського, що було б чужим для присутності й дії Духа», – сказав ієрарх.
Жити католицьким виміром Церкви
Одна з проаналізованих тем у книзі кардинала Авеліна стосується католицькості Церкви. Він зазначив, що у минулому католики надто схильні були робити з слова “католицькість” лише кліше, щоб відрізнити себе від інших християнських конфесій, тоді як ця риса є однією з чотирьох ознак Символу віри, яка визначає Церкву. «Тому ми покликані думати про католицькість у динамічний, а не статичний спосіб: я б сказав, про католицькість у становленні (in fieri)», – поділився Архиєпископ Марселя. У цьому контексті він вказав на потребу життя у новій перспективі соборного виміру Церкви. «У книзі я також висуваю гіпотезу, що, живучи своїм покликанням католицькості, Церква, вже будучи таїнством єдності і закваскою братерства, стає частиною діла рекапітуляції, прийнявши в собі пасхальну тайну, через яку Бог забажав через смерть свого Сина зібрати разом всіх своїх розсіяних дітей», – зазначив кардинал Авелін.
