Подорож Папи в Азію та Океанію: малі Церкви можуть нас чогось навчити
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Не гонитва за рекордами, а «акт слухняності своїй місії». Так кардинал Луїс Антоніо Таґле, Пропрефект Дикастерії у справах євангелізації, Відділ першої євангелізації та нових місцевих Церков, пояснює значення чергової Апостольської подорожі Папи Франциска, яку той здійснить на початку вересня, відвідуючи Індонезію, Папуа-Нову Ґвінею, Тимор-Лешті та Сінгапур. Думками про це він ділився в інтерв’ю для інформагентства «Fides», вказуючи також на важливість для вселенської Церкви того факту, що Наступник святого Петра відвідує «малі стада».
Це не шоу, а акт покори перед Господом
«Пам'ятаю, що власне ця подорож до Азії та Океанії була запланована ще на 2020 рік. Я щойно приїхав до Риму, до Конгрегації Євангелізації народів, і пам'ятаю, що вже існував цей проект. Потім пандемія Covid-19 все зупинила. І я був дуже здивований, що Святіший Отець знову повернувся до цього проекту», – сказав кардинал Таґле, зазначаючи, що з огляду на зусилля, яких вимагає така подорож, він вважає її «актом покори». «Це не шоу, щоб показати, на що ми ще здатні. Як свідок, скажу, що це акт смирення перед Господом, Який нас кличе. Акт смирення і послуху місії», – підкреслив він.
Пропрефект Дикастерії у справах євангелізації також називає «фальшивою інтерпретацією» думку тих, хто стверджує, що Папа віддає перевагу одним частинам світу та нехтує іншими. «Мені здається, що цими подорожами він хоче підбадьорити католиків у всіх контекстах, в яких вони перебувають. А також не забуваймо, що в цих регіонах світу проживає велика частина людства. В Азії проживає дві третини населення планети. Більшість цих людей є бідними», – додав ієрарх.
Досвід, що перегукується з досвідом перших Апостолів
Кардинал Таґле, який з огляду на специфіку свого служіння в Римській курії входить до папського супроводу під час цієї подорожі, висловив побажання, щоб Папа, а також всі, хто його супроводжуватиме, пережили досвід пізнання «креативності Святого Духа». Як очільник місіонерського відомства, він особисто відвідував Індонезію, Папуа-Нову Гвінею та Сінгапур в рамках службових поїздок, а також неодноразово зустрічався з єпископами та духовенством Східного Тимору. «Християнство втілюється в Азії у несподівані для мене способи. Я багато навчився щодо мудрості і креативності Святого Духа. Мене завжди вражає те, як Євангеліє виражається і втілюється посеред різних людських контекстів», – сказав він.
Тож ділячись думками про те, чого вселенська Церква може навчитися від християн Азії, Пропрефект Дикастерії у справах євангелізації звернув увагу на те, що практично всюди вона є меншиною, «малим стадом». Він зауважив, що якщо з одного боку в різних місцях, зокрема, в Європі, Церква втішається певним культурним чи соціальним «статусом», то, однак, чимало де не Заході «повертаємося до досвіду Церкви як малого стада». «І може бути корисно подивитися на Церкви в багатьох країнах Сходу, щоб побачити, як людина поводиться, коли вона перебуває в умовах, в стані незначності. У цих країнах часто повторюється досвід перших апостолів, учнів Ісуса Христа. Один парафіяльний священник у Непалі розповідав мені, що територія його парафії розміром з третину Італії: у нього всього п'ять парафіян, розкиданих на цій великій території. Зараз 2024 рік, але контекст і досвід нагадує час Діянь Апостолів. І малі Церкви зі Сходу можуть нас багато чому навчити», – сказав він.
