Сестра Олексія Погранична про працю з дітьми Харкова: просто бути поруч
Світлана Духович – Ватикан
Cестри Згромадження св. Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії розпочали свою місію у Харкові у 2005 році, ще коли існував Донецько-Харківський Екзархат УГКЦ. Тоді ще ніхто не підозрював, що доведеться служити в умовах повномасштабної війни, тож навіть не уявляли, як виглядатиме таке служіння. Сьогодні, серед численних руїн, спричинених бомбардуваннями, які повторюються майже щодня, та серед страждань людей сестри Дарія Панасть та Олексія Погранична намагаються нести розраду кожному, кого зустрічають. Однією з їхніх найважливіших справ, є мабуть праця з дітьми при парафії святого Миколая Чудотворця. Про цю діяльність в інтерв’ю для Радіо Ватикану розповіла сестра Олексія, яка прибула до Харкова 2018 року. Приводом для нашої розмови стала новина про черговий обстріл Харкова в неділю, 15 вересня 2024, який торкнувся району міста неподалік від парафії, де в той час відбувалася катехизація з дітьми. На щастя, небезпека оминула територію парафії, але внаслідок обстрілу того дня в місті загинула літня жінка, а 42 особи, серед яких четверо дітей, отримали поранення.
Дітям не вистачає спілкування
«На жаль, до сьогодні у Харківській області не працюють ні школи, ні садочки, – розповідає черниця, – навчання відбувається онлайн, тому є дітям не вистачає простору для комунікації, соціалізації. В місті діє декілька шкіл в метро, але навчання там відбувається по змінах, і їх відвідує дуже маленька кількість дітей. І тому ми тут, при храмі працюємо з дітьми. Відколи почалася війна, то батьки просили, щоб щось організувати для дітей, проводити з ними катехизацію. Хоча я би не назвала це справжньою катехизацією: тих людей, тобто батьків цих дітей, я називаю “шукачами Бога”, бо це люди, які, мабуть, дуже рідко ходили в храм, а є й такі, які, мабуть, і ніколи не ходили. Тому від 2022 року ми займаємося з цими діточками тут, при храмі».
Час проведений разом
Сестри поділили дітей та молодь на групи і проводять з ними заняття два рази в тиждень: у середу і в неділю. «Я би сказала, що вони залюбки приходять на ці заняття, – ділиться сестра Олексія. – Ми пробували з ними раз в місяць молитися Літургію. Це трошки важче їм дається, але коли ми кажемо, вони приходять. Ми практикували також з ними молитися вервицю, і вже не раз брали участь у молитовній акції “Вервиця єднає”. Ми також є активними учасниками щорічної акції “Мільйон дітей молиться вервицю”. Дуже гарною ініціативою є “Канікули з Богом”, які ми організовуємо влітку і під час яких діти і молодь мають час, щоб бути разом і спілкуватися».
Момент небезпеки
Пригадуючи про обстріли минулої неділі, сестра Погранична розповіла, що в той час вона проводила заняття в храмі з молодшою групою дітей (понад 25 дітей). Це була коротка катехизація про Животворящий Хрест, перегляд мультфільму на цю тему. «Потім ми ходили в храм, де був виставлений Чесний хрест. Ми поклонялися перед хрестом, били поклони. А тоді робили поробку хреста з паперу; діти завжди з великим задоволенням щось виготовляють своїми руками, – розповідає черниця, – і ці поробки вони потім несуть показувати своїм батькам.
В одної дівчинки тато воює на фронті, то вона каже, що все, що вона виготовляє, надсилає йому. Коли гарна погода, то ми виходимо на подвір’я і проводимо ігри та змагання. І власне, у неділю, коли прозвучала сирена, ми були надворі, і незадовго почалися вибухи. Ми дуже швиденько побігли в нижній храм, це напівпідвальне приміщення і там безпечно. Ми почали співати пісні, виконувати банси, опісля у нас було частування і були також подарунки з гуманітарної допомоги, що прибула з Риму».
Подяка за допомогу
Допомога, про яку розповідає сестра Олексія, прибула до Харківського греко-католицького екзархату 12 серпня цього року: вантажівки з продуктами харчування, одягом, засобами гігієни та медикаментами, які виїхали з української греко-католицької парафії Святої Софії (Рим), були зібрані спільно з Дикастерією служіння милосердя та завантажені швейцарськими гвардійцями. «Хочу висловити подяку всім людям, які не забувають про Україну і не забувають наш Харків, який стоїть, – зазначає сестра Погранична. – Зокрема, дякую Святішому Отцю і кардиналу Конраду Краєвському, який особисто відвідав наше місто два роки тому».
Труднощі не для дитячого віку
Ділячись думками про те, як діти реагують на обстріли, черниця каже, що це залежить також від віку дітей. Для молодших, за її словами, важливо, щоб в той момент з ними були батьки. «Мама вміє дати дитині це відчуття безпеки, що “ми разом, ми йдемо в підвал, не бійтеся”, – пояснює сестра Олексія. – А старші діти мають більше усвідомлення загрози і є страх. А якщо загалом говорити про дітей Харкова, то вони нам кажуть, що хочуть, щоб закінчилася війна… Перед 1 вересням вони говорили про початок шкільного року, хоча школи як такої в нас нема, школа онлайн, а навчатися онлайн – це, напевно, те саме, що просто включити телевізор. Це ще добре, коли є інтернет, бо в багатьох місцях, особливо поза містом, дуже часто є проблеми зі зв'язком. Крім того не всі діти мають планшет або комп'ютер, тоді діти змушені “сидіти в телефоні”. Тут біля нас живе мама переселенка, яка має п'ятеро дітей. Вони живуть в гуртожитку, мають дві кімнати. І вона каже, що кожна дитина має свій куточок. І коли йде урок, то я не можу до неї додзвонитися, бо, мабуть, хтось з дітей підключений до уроку на тому телефоні. Тому ми стараємося, по можливості, тим дітям допомогти з комп'ютерами, щоби було принаймні більше зображення».
Попри те, що в Харкові часті обстріли, життя в ньому не зупиняється. Сюди повернулося багато мешканців, які на початку вторгнення виїхали за кордон, або в інші регіони України. Останніми місяцями до обласного центру переселилися ті, хто втікає з населених пунктів, що зазнають постійних російських атак. За словами сестри Олексії, є сімʼї, які не можуть виїхати, бо мають літніх родичів, за якими мусять доглядати, або хтось з родини служить на фронті неподалік Харкова. Тому в місті й досі багато сімей з дітьми.
Біль втрати
Спілкуючись із сестрою Олексією про дітей Харкова, ми згадали про трагедію, яка торкнулася греко-католицької спільноти міста: 25 травня 2024 р., під час російської ракетної атаки на гіпермаркет «Епіцентр» загинули пані Ірина і її дочка Марія, які були активними волонтерами. «Марійка, маючи в той час десять років, була, можна сказати, наймолодшою волонтеркою при нашому храмі, – пригадує черниця. – Для людей, які в час війни почали ходити до церкви, храм був таким місцем, де вони почувалися безпечно. Можливо, тому що тут було більше людей. Ми не знали, що таке війна, як жити з війною… То тепер бачимо, що це руїна, біль, горе. В ті часи, коли почали обстрілювати Харків, ті, хто міг, втікав, ті, хто не міг, залишався. І тато Марійки був водієм. Вони жили в іншому кінці Харкова, і там теж були люди, і він брав допомогу тут, в храмі, й завозив людям туди. Мама Ірина допомагала розкладати речі, які приходили з гуманітарною допомогою». Сестра Олексія пригадує Марійку як надзвичайно обдаровану і дуже комунікабельну дитину, що знаходила спільну мову з усіма. «Знаєте, – ділиться вона, – ми всі відчули той біль втрати. Я пам’ятаю, що це сталося в суботу, а в неділю, коли ми прийшли до храму, то було таке враження, що смерть завітала аж сюди, в храм до нас. Особливо важко це пережили друзі і молодь». Черниця зазначила, що на 14 червня для підлітків і молоді була запланована поїздка на відпочинок до Італії, і Марійка також повинна була їхати з ними: для неї вже були куплені квитки. Коли вони приїхали до Італії без Марії, то й італійці, які добре її знали й заприятелювали з нею, дуже важко пережили її втрату. «Яка ж вона була весела дитина…» – каже сестра, згадуючи зі смутком, що протягом повномасштабної війни в Харкові загинуло вже багато дітей. Їм присвячений пам’ятник у центрі міста, який у червні 2023 року відкрила перша леді Олена Зеленська.
"Дякую, що нас не забуваєте"
Сестра Олексія Погранична, яка не припиняє своє служіння для людей в Харкові, висловила подяку всім тим, хто пам’ятає про мешканців цього незламного міста. «Особлива подяка за допомогу Святішому Отцеві та кардиналу Конраду Краєвському, який два роки тому особисто відвідав Харків, – каже вона. – Дякуємо за постійну допомогу отцю Маркові Семегену та громаді при соборі Святої Софії в Римі, які дуже часто допомагають.
Італія така нам є рідна і близька. Діти особливо радіють, коли отримують солодощі чи якісь іграшки. Для них це завжди приємна несподіванка, і вони часто запитують: “А сьогодні нам щось будуть давати?” Одного разу під час занять з дітьми, одна дівчинка запитала мене: “Чи ти ще довго будеш говорити?”. Я кажу: “Ні, a що ти хотіла?” Вона каже: “Я взагалі то їсти хочу”. Це такі кумедні моменти, але такими є діти, вони прості і безпосередні. Тому хочу сказати велике дякую від батьків, також від дітей і від всіх мешканців Харкова та Харківщини. Дякую не лише за матеріальну підтримку, але також за підтримку духовну, за молитву. Бо я думаю, що дуже багато людей, яких ми навіть не знаємо, моляться за нас, за те, щоби ми якось вистояли, вижили ті важкі часи і з надією прийшли до перемоги».
