Разом з дітьми всього світу маленькі харків’яни моляться на вервиці за мир
Світлана Духович – Ватикан
У п'ятницю, 18 жовтня 2024 р., до молитви дітей, які беруть участь в ініціативі «Мільйон дітей молиться Розарій за мир у всьому світі», приєдналися голоси маленьких харків'ян. Незважаючи на свій юний вік, ці діти, які живуть в одному з міст, що найбільше страждають від російських обстрілів, добре знають, що означає війна: це страх померти, чуючи або бачачи вибухи, це втрата одного або двох батьків, братів, сестер, дідусів і бабусь, сум за рідною домівкою, друзями, домашніми тваринами, які залишилися після евакуації, це неможливість відвідувати школу та ще багато іншого.
Про цю молитовну ініціативу, промоутером якої є Папська Фундація «Допомога Церкві в потребі», пригадав також Папа Франциск після недільної молитви “Ангел Господній” 13 жовтня. Він подякував дітям, які беруть в ній участь, закликав приєднуватися до них і ввіряти заступництву Богородиці «мученицьку Україну, М'янму, Судан та інші народи, що страждають від війни та всіх форм насильства і злиднів».
«У цій молитві на вервиці ми разом з нашими дітьми молимося за мир у всьому світі і, зокрема, за мир у нашій країні», – зазначила в інтерв'ю для ватиканських медіа сестра Олексія Погранична зі Згромадження Святого Йосифа Обручника, яка здійснює своє служіння в Харкові при греко-католицькому соборі святого Миколая. «Діти, які моляться вервицю, це ті діти, які приходять до нашого храму на катехитичні заняття. В нас є діти, починаючи від чотирьох рочків і завершуючи підлітками. В цій вервиці взяла участь навіть дівчинка, яка ще не має і двох років, але вона була чемна, сиділа з вервечкою, молилася. Ми молимося цю вервицю, бо направду і ми, і діти, і всі люди, які живуть в Україні, хочемо миру і перемоги, і спокійного життя».
Сестра Олексія підкреслює, що дітям, підліткам та молоді в Харкові дуже не вистачає школи та можливості бути разом. Через близькість до лінії фронту навчання в школах та вищих навчальних закладах відбувається онлайн. Двічі на тиждень у греко-католицькому катедральному соборі сестра Олексія разом із своєю співсестрою організовують зустрічі для дітей та підлітків, під час яких не лише навчають їх правд віри, але, передусім, стараються створити простір для гри, спілкування, творчої діяльності.
«Ви знаєте, на жаль, всіх цих дітей, які на даний час живуть в Харкові і в області, можна назвати дітьми війни, – каже сестра Погранична, – бо вони постійно чують обстріли. Ось минулої неділі на заняття прийшла дівчинка, і під час того, як я щось розповідала дітям, вона мені каже: “Почекай, я тобі скажу, що сталося в суботу”. Минулої суботи були обстріли, і в будинку навпроти був приліт. Я перервала свою розповідь, і вона розповіла: “Було дуже страшно. Я бачила вогонь в тому будинку навпроти і я прибігла до мами. Добре, що мама зі мною була”. Знаєте, дівчинка сім років… я думаю, що це такий біль. Я підійшла до неї і сказала, що це справді страшно, що я також, напевно би налякалася, бо коли є вибухи, то страшно всім».
Черниця підкреслює, що кожна дитина по-своєму переживає ці травми: одні говорять про ці події, інші виражають пережите в малюнках, але, на жаль, деякі діти закриваються в своєму болі. «Коли дитина розповідає, як вона це пережила, то це дуже зворушує, – зауважує вона, – але важливо, щоб діти говорили, бо краще говорити, аніж замовчувати, бо це страхи, з якими тепер живуть ці діти. Наприклад, коли ми молимося, то більшість з них в наміреннях говорять: “Ми молимося за мир, за спокійні дні”. І багато з них кажуть: “Ми хочемо йти в школу, ми хочемо бути разом, ми хочемо спілкуватися”. Тобто їхнє дитинство, на превеликий жаль, проходить отак. Ми ніколи не знаємо, коли почнеться тривога. Наприклад, в нас щойно пролунав сигнал тривоги, ми не знаємо, чи щось прилетить, чи щось впаде. Навіть коли діти є на вулиці чи десь на площадці, завжди є небезпека, що може кудись щось прилетіти».
