Настоятель санктуарію в Паре-ле-Моньяль: у Серці Ісуса люди знаходять утіху
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Marie Duhamel - Ватикан
У світі, де стільки болю і страждань, люди потребують розради. Так вважає о. Етьєн Керн, настоятель санктуарію в Паре-ле-Моньяль у Франції, де 350 років тому Господь Ісус об'явив Своє Пресвяте Серце святій Маргариті Марії Алякок. Саме в контексті цієї річниці побачила світ четверта енцикліка Папи Франциска «Dilexit nos» про набожність до Пресвятого Серця. В інтерв'ю для ватиканських медіа священник ствердив, що ця набожність має саме такий заспокійливий і оживляючий ефект, якого потребує сучасний світ.
«Люди, які приїжджають в Паре-ле-Моньяль, щоб знайти відпочинок на Серці Ісуса, відчувають лагідність Бога, Його безмежну ніжність і, в той же час, Його відновлювальну силу, втіху і преображення», – зазначає о. Керн, коментуючи оприлюднену 24 жовтня 2024 року енцикліку. Цим документом Папа підтвердив, що об'явлення, отримані святою Маргаритою Марією, сьогодні ще більш актуальні, ніж 350 років тому. Адже невдячність і байдужість до «Серця, яке так сильно полюбило» сьогодні ще більша, ніж у Франції XVII століття. І в той же час, знову присутні викривлені уявлення про Бога. Люди не розуміють, наскільки великою і ніжною є любов Ісуса до них.
Оживлення місіонерського пориву
Водночас, за словами душпастиря, досвід цієї любові є джерелом місіонерської спонуки, щоб ділитися ним. «Якщо ми хочемо відігравати свою роль, ми повинні повернутися до серця, тобто знайти центр, який глибоко об'єднує нас як християн і єднає нас один з одним, щоб разом виконувати цю місію», – сказав о. Етьєн, на думку якого нова енцикліка Папи Франциска відіграє роль «об'єднуючого центру, синтезу, який вливає динамізм, пробуджує радість і посилає на місію. За словами настоятеля головного санктуарію Пресвятого Серця Ісуса, енцикліка «Dilexit nos» є також відповіддю на страждання всередині Церкви, можливістю примирення для тих, хто почувається дезорієнтованим. Адже в цьому тексті Святіший Отець повертається до того, що є найсуттєвішим. І це те, що дає можливість примирити всі прояви чутливості, наявні в Церкві. Як зазначив о. Керн, в цьому документі Папа Франциск залишає нам підсумок свого понтифікату, немов хоче показати, що має залишитися після нього.
Виклик для Франції
Настоятель французького санктуарію зізнається, що, хоч і знав про те, що триває праця над документом про Серце Ісуса, але не сподівався, що текст буде настільки доктринально насиченим і настільки міцно вкоріненим у Переданні Церкви та історії духовності. Особливо його вразили численні посилання на французьких авторів. У цьому сенсі, за його словами, енцикліка є викликом для Франції, питанням до неї: що вона зробила з Серцем Ісуса? «Це благодать, але не для того, щоб нею хвалитися, а як відповідальність. Ми повинні, можливо, наново освоїти те, що дещо призабули. Сьогодні Папа немовби знову відкриває криниці, які дещо замулилися за останні десятиліття», – сказав о. Керн, підкреслюючи, що йдеться про скарб, якого сьогодні Церква дуже потребує.
