Папа Франциск проголосив нових святих Католицької Церкви
с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан
Католицька Церква має нових мучеників та святих. У неділю, 20 жовтня 2024 року, коли Церква відзначала Всесвітній день місій, Папа Франциск очолив Cвяту Месу на площі Святого Петра у Ватикані. На початку Євхаристійного богослужіння він канонізував 14 блаженних, одинадцять з яких – мученики, а також священник і дві черниці, засновники чернечих родин.
«Мученики Дамаску»
Першими серед канонізованих святих є так звані «Дамаські Мученики», які були вбитими в ніч з 9 на 10 липня 1860 року у францисканському монастирі святого Павла в Дамаску, в період переслідування християн. Цієї трагічної ночі група друзьких ополченців (друзи – релігійна секта, відгалуження від шиїтського ісламу), опанованих глибокою ненавистю до віри, прибули з Лівану до міста Дамаску в Сирії, повсюди сіючи руйнування і смерть. Головною мішенню їхньої ненависті до віри стала вся християнська спільнота, що проживала в місті, а зокрема монастир і францисканський храм святого Павла, де вони по-варварськи замордували вісім ченців Ордену Братів Менших. За винятком одного, всі ченці походили з Іспанії і прибули до Дамаску після служіння в Святій Землі. У списку мучеників – шість священників і двоє братів: о. Мануель Руїс Лопес, о. Кармело Болта Банюлс, о. Енґельберт Колланд, о. Ніканор Асканіо Сорія, о. Ніколас Марія Альберка Торрес, о. Педро Ноласко Солер Мендес, о. Педро Ноласко Солер Мендес, брат Франсіско Пінасо Пеньяльвер та брат Хуан Хакоб Фернандес. Того вечора в монастирі також перебували троє рідних братів маронітського обряду: Франческо, Абдель Мооті та Рафаелле Массабкі. Франческо Массабкі був торговцем шовком та, разом зі своїми братами, матеріально підтримував францисканський монастир. Під час нападу цієї ночі вони також були по-варварськи вбиті: гонителі скинули їх із вежі. Папа Пій ХІ у 1926 році беатифікував 11 мучеників з Дамаска.
Вийти за межі своїх кордонів і проповідувати Євангеліє: святий Джузеппе Алламано
Наступним святим, якого канонізував Папа, є о. Джузеппе Алламано, засновник місіонерів та місіонерок Згромадження Божої Матері Утішительки. Народився в містечку Кастельнуово дʼАсті в Італії 21 січня 1851 року. Навчався в гімназії у Вальдокко і пишався тим, що його вчителем був не хто інший, як отець Джованні Боско. У 22 роки був висвячений на священника в Турині і відразу ж був призначений відповідальним за формування молодих семінаристів. У 29 років він став настоятелем найважливішої Марійської святині міста на честь Богородиці Утішительки і вихователем молодого духовенства. 29 січня 1901 року він заснував Згромадження Божої Матері Утішительки у Турині. 8 травня 1902 року до Кенії вирушили перші чотири місіонери: два священники і два ченці, а наприкінці того ж року до них приєдналися ще чотири священники і мирянин. У 1910 році Джузеппе Алламано заснував богопосвячену спільноту Місіонерок Божої Матері Утішительки.
Святий Джузеппе був переконаним, що місія не здійснюється поодинці, але спільно, і нагадував співбратам місіонерам: «Ми – одна велика сімʼя. Ми всі брати, і ми повинні працювати разом усе своє життя. Станьте єдиним цілим до такої міри, щоб віддати свої життя один за одного». За станом здоров’я він так і не виїхав на місію за межі Італії, але зумів розбудити у своїх братах і сестрах бажання вийти за межі своїх кордонів, щоб проповідувати Євангеліє всім. Прикладом свого життя святий Джузеппе Алламано закликає нас розширити свої горизонти, не замикатися в собі, залишити зону власного комфорту, а спілкуватися з іншими та зустрітися з Ісусом. Варто зауважити, що саме йому належала ідея відзначати Всесвітній місійний день, який Папа Пій XI запровадив вже після його смерті.
Чудо приписуване заступництву св. Джузеппе Алламано
Святий Джузеппе помер у Турині 16 лютого 1926 року. Його мощі зберігаються і вшановується в монастирі Місіонерів Божої Матері Утішительки в Турині. Блаженним його 7 жовтня 1990 року проголосив Папа Іван Павло II. Чудо що сталося завдяки заступництву Джузеппе Алламано та відкрило шлях до канонізації, стосується зцілення Соріно Яномамі, корінного жителя тропічних лісів Амазонії, на якого у 1996 році напав ягуар. Його доставили в лікарню у важкому стані зі смертельною черепно-мозковою травмою, де йому надавали допомогу шість черниць, священник і брат зі спільноти Місіонерів Божої Матері Утішительки. Вони молилися до Джузеппе Алламано, поклавши біля ліжка пораненого одну з реліквій блаженного. Через 10 днів після операції чоловік прокинувся, і згодом повернувся до нормального життя без будь-яких наслідків.
Свята Марія Леонія Параді - підтримка місії священників
Ще одна новопроголошена свята – це сестра Марія-Леоні Параді, засновниця Згромадження Малих Сестер Святої Родини. Народилася і жила в Канаді вкінці ХІХ і на початку ХХ століття. П’ять років працювала вчителькою в Канаді, а в 1862 році була запрошена до Нью-Йорка викладати в сиротинці Святого Вікентія. 31 травня 1880 року вона заснувала Згромадження Малих Сестер Святої Родини з метою допомагати священникам у їхньому повсякденному служінні, а також виконувати служіння в колегіумах та семінаріях. Своїм духовним донькам Мати Марія Леонія особливо рекомендувала допомагати священикам матеріально і духовно, заохочуючи виявляти до них глибоку повагу та шанувати в священниках особу самого Христа. Завдяки її посвяті відкривалися нові спільноти, в яких Мати Марія Леонія рекомендувала матеріально і духовно допомагати священникам, і таким чином в парафіях і семінаріях формувалася атмосфера, притаманна Родині з Назарету, що виявлялася в прозорості, плеканні миру, порядку і розсудливості. Згромадження Малих Сестер Пресвятої Родини швидко розвивалося і стало одним з найбільш процвітаючих в Канаді. У 1904 році сестри цього Згромадження надали їй найвищий вияв довіри, обравши її довічною Генеральною Настоятелькою. Сестра Марі-Леоні померла від раку у 1912 році. У 1952 році розпочався дієцезіальний процес, а 11 вересня 1984 року, після визнання першого чуда за її заступництвом, її беатифікував Папа Іван Павло II під час свого візиту в Канаду. Другим чудом, що стало підставою для її канонізації, було чудесне зцілення передчасно народженої дитини, яка страждала від тривалої перинатальної асфіксії з поліорганною недостатністю та енцефалопатією. Дитина виросла здоровою та працює викладачем.
Свята Елена Ґуерра – апостолка Святого Духа
Врешті, ще однією новопроголошеною святою стала сестра Елена Ґуерра. Вона народилася в місті Лукка в Італії 23 червня 1835 року. Вона виросла в глибоко віруючій родині і з юних років присвятила себе катехитичному апостольству, одночасно інтенсивно займаючись навчанням. Під час тривалої хвороби вона присвятила себе роздумам над Божим словом і вивченню Отців Церкви. Це визначило напрямок її внутрішнього життя і апостольства, яке здійснювалося спочатку в асоціації духовних друзів, яку вона заснувала і організувала, щоб плекати дружбу серед молоді в християнському розумінні цього слова. У квітні 1870 року вона здійснила паломництво до Риму і після відвідин гробниць мучеників у катакомбах, в ній визріло бажання богопосвяченого життя.
Після особистої участі у сесії Першого Ватиканського собору у 1870 році, вона обрала богопосвячене життя і у 1882 році заснувала Згромадження Облаток Святого Духа, відомих як Сестри Святої Зити. У молитві й спогляданні вона відчула внутрішній поклик, щоб поширювати в Церкві набожність до Святого Духа. Її засмучувало усвідомлення того, що більшість християн нехтують набожністю до Святого Духа Утішителя. У численних листах черниця заохочувала Папу Лева XIII зміцнювати відданість Святому Духові.
Вона померла 11 квітня 1914 року, у Велику Суботу, з бажанням в серці бачити, як сучасні християни усвідомлюють присутність і дію Святого Духа в їхніх душах, що є неодмінною умовою для справжнього оновлення обличчя землі. Папа Іван XXIII беатифікував її в 1959 році, назвавши «апостолкою Святого Духа».
