Албанські мученики: віддати своє життя заради Христа і Церкви
с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан
В суботу, 16 листопада 2024 року, Префект Дикастерії у справах визнання святих кардинал Марчелло Семераро під час Святої Меси в катедральному соборі в місті Шкодері (Албанія), проголосив блаженними мучениками Католицької Церкви двох албанських священників: Люїджа Паліча, священника Ордену Братів Менших, та Джона Ґазуллі, дієцезіального священика.
Блаженний Люїджі Паліч
Блаженний мученик Люїдж Паліч народився 20 лютого 1877 року в місті Янєво (Косово), яке тоді перебувало під владою Османської імперії і було заселене переважно мусульманами. Під час хрещення отримав ім’я Маті. Коли йому виповнилося дев’ятнадцять років, він поїхав в Італію, де вступив до новіціяту Ордену Братів Менших, отримавши ім’я Луїджі. Урочисті обіти склав 26 квітня 1901 року. У вересні того ж року він був висвячений на священника і згодом повернувся на батьківщину для служіння в албанській місії Братів Менших.
Мученицька смерть блаженного Люїджа Паліча припала на час Першої Балканської війни 1912-1913 років, коли Печ, на парафії в якому він служив, був окупована чорногорцями, союзниками сербів, які проводили дуже репресивну політику проти албанського населення, чинячи тиск на католиків і мусульман, щоб змусити їх перейти на православ’я.
Залишитися вірними своїм переконанням
Мученик Люїдж був добрим священником, шанованим серед людей. Він захищав місцевих жителів, не тільки католиків, але й мусульман, закликаючи їх залишатися вірними своїм переконанням. Кілька разів йому пропонували втекти, так як його розшукували, але він завжди відмовлявся, щоб продовжувати вірно виконувати свою місію з любові до переслідуваного народу. Його протести проти жорстокого поводження і насильства, яке солдати чинили над населенням, призвели до того, що переслідувачі заарештували його за фальшивим звинуваченням у підбурюванні населення не здавати зброю. Йому пропонували зректися сану і перейти на православ’я, але він рішуче відмовився. У в’язниці його били і катували, а 7 березня 1913 року, навіть не дочекавшись суду, чорногорські солдати зняли з нього чернечий одяг і вбили за те, що виступав проти зловживань, які чинилися над населенням, і проти кампанії насильницького переходу в православ’я. Ненависть до віри була головним мотивом його вбивства. Блаженний усвідомлював небезпеку, на яку наражався, але залишився вірним своєму служінню та місії, а перед смертю підтвердив свою повну готовність померти за Христа і Церкву словами: «О Ісусе, нехай це буде за Твою любов!». Католики Косова вже за життя вважали його взірцевим священником, а після смерті слава його мучеництва швидко поширилася по всій території.
Блаженний Джон Ґазуллі
Блаженний мученик Джон Ґазуллі народився 26 березня 1893 року в Дайчі біля Шкодера в Албанії. У 12-річному віці вступив до Папської семінарії в Шкодері. Після подолання деяких проблем зі здоров’ям, які змусили його перервати навчання, був висвячений на священника в 1919 році. Після того, як два роки очолював парафію в Джядері, його направили до Пуки, де він перебував до 1925 року, а потім став парохом в Комані. Всюди, де він служив, зумів завоювати любов населення, поспішаючи до всіх з допомогою і підбадьоренням. Отець Ґазуллі, який заснував парафіяльну католицьку школу, перебував під контролем уряду за те, що нібито перешкоджав спільному навчанню мусульман і християн, і став незручним для політичної влади, оскільки на моральному і релігійному рівні він мав сильний вплив на місцевих жителів та інших парафіяльних священників. Через католицькі школи священники та релігійні діячі формували майбутні покоління, і це дуже турбувало тодішню владу, яка обрала керівною ідеологією програму формування національної єдності населення, яке з політичною метою хотіла позбавити конфесійної приналежності.
Хоча багато священників покинули Албанію, в якій панував режим, встановлений Ахметом Зоґу, отець Ґазуллі залишився серед свого народу і був заарештований 28 грудня 1926 року. Під час інсценованого суду був засуджений за фальшивими звинуваченнями і, після катувань і знущань у в’язниці, повішений на площі в Шкодері 5 березня 1927 року. Причиною його вбивства стала ненависть до віри. Він помер, пробачивши своїх убивць і визнаючи вірність Христові й Церкві. Слава його мучеництва відразу поширилася і зростала в наступних роках, коли багато людей приходили на його могилу, просячи його заступництва і отримуючи благодаті.
