Ватикан: чергова церемонія вручення Премії Ратцінґера

о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан

У п’ятницю, 22 листопада 2024 р., відбулася церемонія нагородження цьогорічних лауреатів Премії Ратцінґера – ірландця Сиріла Дж. О’Реґана, професора богослов’я університету Нотр-Дам (США), та японського скульптора Ецуро Сотоо. Церемонія, яка відбулася в Апостольському палаці, розпочалася з вітального слова о. Федеріко Ломбарді, SJ, президента Ватиканської Фундації Йозефа Ратцінґера-Бенедикта XVI. Відтак відбулося представлення лауреатів, яке зробили архиєпископ Ріно Фізікелла, пропрефект Дикастерії у справах євангелізації, та кардинал Джанфранко Равазі, вислужений Голова Папської Ради з питань культури. Премію цьогорічним лауреатам вручив кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу. Подію супроводжували музичні інтермедії від ансамблю «Falconieri».

Знавець історії християнства та систематичного богослов’я

Перший лауреат цьогорічного вручення премії Ратцінґера – богослов Сиріл Дж. О’Реган, народився в Ірландії в 1952 році, та є професором систематичного богослов’я на факультеті богослов'я Університету Нотр-Дам (штат Індіана, США). Спочатку він вивчав філософію в Ірландії, відтак здобув ступінь доктора філософії та доктора богослов’я в Єльському університеті (США). З 1990 року є професором кафедри релігієзнавства Єльського університету, а з 1999 року – кафедри богослов’я Університету Нотр-Дам. Основні сфери його досліджень – систематичне богослов’я та історія християнства. Він є автором багатьох статей та кількох праць у сфері філософії й богослов’я, серед яких виділяються ті, які присвячені постаті та навчанню Йосифа Ратцінґера-Бенедикта XVI.

У своєму виступі під час церемонії, кардинал Паролін пригадав кілька тез професора Сиріла Дж. О’Регана, взяті з його праць, присвячених Йосифу Ратцінґеру-Бенедикту XVI. Зокрема, цьогорічний лауреат визначив його голос як такий, що «характеризується глибоким смиренням, ясним бажанням бути голосом не самого себе, а передання Церкви, на служінні голосу Господа Ісуса». І його бачення «завжди було богоцентричним».

Перший лауреат-скульптора зі Східної Азії

Інший лауреат – скульптур Ецуро Сотоо, народився у префектурі Фукуока, Японія, в 1953 році. Завершивши факультет образотворчого мистецтва Кіотського університету (Японія), спочатку викладав у Кіото та Осаці. Під час відвідин Барселони в 1978 році був вражений будівництвом базиліки Святого Сімейства (Sagrada Familia) і попросився працювати там скульптором. Відтак прийняв християнську віру та був охрещений. Він є палким прихильником іспанського архітектора Антоніо Ґауді, вболіваючи за успішне завершення беатифікаційого процесу свого наставника. Основні роботи Ецуро Сотоо знаходяться в в Іспанії, Японії та Італії. Він є першим скульптором, нагородженим Премією Ратцінґера.

Говорячи про творчість Ецуро Сотоо, Державний Секретар Святого Престолу підкреслив його внесок «у грандіозну справу будівництва базиліки Sagrada Familia в Барселоні». «Камінь, на перший погляд твердий та інертний, завдяки творчій праці архітектора та скульптора, наполегливій праці ремісника та робітника, – пояснив він, – стає живим голосом Божого створіння і виявом Його краси й любові», простором, де громада вірних Церкви, що складається з живого каміння, збудованого на камені, яким є Христос, «зустрічається з Богом у молитві та у звершенні таїнств».

Життя як пошук і звіщення Істини

Говорячи про спадщину Папи Бенедикта XVI, кардинал Паролін зазначив, що у темні часи, які ми переживаємо, він є вчителем, який «допомагає нам підняти очі вгору і знайти міцні підвалини, щоб продовжувати дивитися вперед, в напрямку єдності, істини, краси, любові». Він відзначив «співзвучність» цьогорічних лауреатів з думкою, чутливістю, людським і християнським свідченням Йосифа Ратцінґера, який, слідуючи своєму єпископському девізу «Cooperatores Veritatis» (співробітники істини), присвятив своє життя тому, «щоб істина сяяла у всіх її формах за допомогою інтелекту, досліджень і викладання».

За словами Державного Секретаря Святого Престолу, коло проблем і тем Папи Бенедикта XVI було широким, а він сам «ніколи не втрачав здатності висвітлювати свої стосунки з Богом через пошук істини». У цьому його ідея про те, «що людський розум повинен завжди залишатися “відкритим”, що кожна дисципліна не повинна замикатися в безплідному позитивізмі», була ефективною. І хоча «він переконаний, що остаточну відповідь на ці питання слід шукати в істині, яка об’являється в Христі, пошук цієї істини і її глибше розуміння завжди залишається відкритим і несподіваним завданням, без якого принижується гідність людської особи і втрачається напрямок її подорожі».

Інтелектуальна щирість як форма донесення Істини

Вшанування пам’яті Папи Бенедикта XVI не обмежилось лише церемонією вручення Премії. Напередодні, 21 листопада, в Римському університеті «LUMSA» відбулася презентація італійського видання 13 тому «Opera Omnia» під назвою: «У діалозі зі своїм часом», у якому зібрані всі інтерв’ю Йосифа Ратцінґера-Бенедикта XVI. Участь у події взяв, зокрема, архиєпископ Ґеорґ Ґенсвайн, Апостольський нунцій у Литві, Естонії та Латвії. Наступного дня, 22 листопада, він також очолив урочисту Святу Месу на могилі Папи Бенедикта XVI у крипті базиліки Святого Петра.

Апостольський нунцій у країнах Балтії, презентуючи нове видання, поділився кількома цінними думками. Він зазначив, що Істина – це те, що Йосиф Ратцінґер шукав усе своє життя, знайшов та її звіщав. «Це не тільки принесло йому друзів чи людей, які з ним погоджувалися, бо істина не завжди знаходить оплески більшості чи світу. Але це та сила, яку Йосиф Ратцінґер виявляв від першого дня свого життя, як дуже молодий професор, до останнього дня, у всіх сферах, чи то академічній, чи то церковній, чи то навіть політичній. Йосиф Ратцінґер говорив те, що мав сказати, з обов’язку, без страху», – зауважив архиєпископ Ґенсвайн.

Ще одним даром згадуваного богослова та Наступника апостола Петра, було вміння спілкуватися просто, а тому й переконливо. «Для нього інтелектуальна щирість була також формою донесення Істини». Зрештою, «для нього було важливо дати зрозуміти, що віра і розум не є конфліктуючими елементами: віра, яка не має раціональних аргументів, не виживає, а розум, який виключає віру, вмирає».

Апостольський нунцій нагадав про готовність і рішучість кардинала Ратцінґера-Папи Бенедикта «захищати віру простих людей від інтелектуальної зарозумілості». Це тому, що «віра Церкви – це те, що важить», а «богослов’я повинно звіщати, пояснювати, а не ускладнювати». «Такий інтелектуал, як Ратцінґер, прагнув захищати віру простих вірних, а це означає захищати Церкву, а також віру, передану апостолами і наступниками апостолів», – сказав він.

На особистому рівні архиєпископ Ґенсвайн, довголітній особистий секретар Папи Ратцінґера, згадував про Бенедикта XVI як про смиренну людину «Я не знав більш смиренної людини, ніж він, з інтелектом, від якого “волосся стає дибки”, і вірою неймовірної глибини. Віра, смирення та інтелект – це триєдність, яку потрібно відкрити, і читач знайде її», – сказав він, запрошуючи до читання нового видання, яке побачило світ у Ватиканському книжковому видавництві.