Єпископ Язловецький: ми бачимо, що Бог допомагає, молитва приносить плоди
Світлана Духович – Ватикан
Посилити молитву, «бо йдеться не лише про мир в Україні, а й про мир в усіх європейських країнах і в усьому світі», – до цього закликає в інтерв’ю для ватиканських медіа єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ в Україні Олександр Язловецький. Під час розмови, що відбулася напередодні третьої річниці початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, єпископ поділився думками про те, з якими думками люди підходять до цієї трагічної дати та про деякі духовні ініціативи з цієї нагоди. Він також є президентом релігійної благодійної місії «Карітас-Спес», а тому частина розмови присвячена темі солідарності, зокрема, міжнародної. Допомога, що надходить через мережу Карітасу, за його словами, є виявом близькості всієї Католицької Церкви, яка підтримує як молитовно, так і матеріально.
Ваше Преосвященство, які думки у Вас пробуджує наближення третьої річниці повномасштабної війни?
Перш за все, почуття великої вдячності Богові за те, що, незважаючи на три роки вторгнення з боку найбільшої країни світу – адже Росія займає близько 11% земної суші – ми існуємо як нація, існує наша мова і культура. Ми відчуваємо цю вдячність, бо бачимо, що Бог нам допомагає, бачимо, що молитва приносить плоди. За нас молиться багато християн. Святіший Отець молиться за нас, і ми бачимо, що Бог вислуховує ці молитви і приходить нам на допомогу. Наші віруючі прожили ці три роки, покладаючи надію на Господа, який є Царем миру. Про це свідчать також теми, яким наші римо-католицькі єпископи присвячували кожен рік війни. Перший рік широкомасштабного вторгнення Росії в Україну був проголошений Роком Святого Хреста; проголошуючи його, єпископи ще не знали, що ось-ось почнеться війна. Другий рік був присвячений Божому Милосердю: ми дуже просили Бога прийти нам на допомогу і зупинити цю війну. Останній, 2024 рік, був присвячений святому Архистратигові Михаїлу. Це почуття великої вдячності Богові супроводжується також відчуттям великої несправедливості, а іноді, правду кажучи, і відчаю, тому що десятки безпілотників, іноді балістичні ракети майже щоночі атакують наші міста. Таким чином, кожна війна – це великий біль.
Україна не є агресором. Це країна, яка мирно розвивалася і прагнула належати до сім'ї європейських народів, бо поділяє європейські цінності. Кілька днів тому – бо загалом про статистику не говорять багато – наш президент Зеленський заявив про 46 тисяч українських солдатів, загиблих у цій війні, понад 300 тисяч поранених і десятки тисяч зниклих безвісти або утримуваних Росією у полоні. Також серед цивільного населення нараховується майже 10 тисяч загиблих і майже 18 тисяч поранених. Ми також не можемо порахувати кількість цивільних осіб, вбитих на окупованих територіях, наприклад, у Маріуполі. Росія викрала і депортувала 19,5 тисяч дітей. Від початку війни 600 українських дітей загинули а 1600 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Вся ця статистика іноді доводить до відчаю, але згодом, як віруючі люди, ми повертаємо свій погляд до Господа і намагаємося рухатися далі.
Владико, які ініціативи ви організовуєте на рівні дієцезії та на рівні місії «Карітас-Спес», Президентом якої Ви є, щоб вшанувати цю річницю?
Насамперед хотів би згадати про звернення, яке наші єпископи підготували для наших вірних з нагоди третьої річниці війни. У цьому зверненні єпископи нагадують, що Папа Франциск присвятив цей Ювілейний рік темі надії. Єпископи наголошують, що наша надія завжди в Господі, Який не розчаровує, і висловлюють подяку українським військовим, які захищають нашу країну. Звучать слова солідарності з родинами військових, з благодійниками, лікарями, пораненими та українцями, які змушені проживати за кордоном. Далі єпископи з вдячністю згадують дипломатичні зусилля Святого Престолу та Папи Франциска, який не втомлюється закликати світ до молитви за Україну. Єпископи просять, щоб цей день, 24 лютого, був днем посиленої молитви і посту. Хворих запрошують єднати свої страждання зі стражданнями Христа і жертвувати їх за Україну. Все це в намірі за навернення грішників та за довгоочікуваний справедливий мир.
Що стосується Карітасу, то 24 лютого для нас – робочий день. Але ввечері, оскільки ми є релігійною організацією, разом з Карітасом Української Греко-Католицької Церкви, наші працівники організували спільну молитву за мир в нашій країні. Ця молитва відбудеться у римо-католицькому храмі святого Миколая, який для нас тут, у Києві, є символічним місцем, адже він теж є свідком війни: на початку вторгнення він став складом для гуманітарних вантажів, що прибували в Україну з різних куточків світу. Перед церквою розвантажували вантажівки з допомогою, яку потім везли у зруйновані міста. Однак нещодавно [ред. 20 грудня 2024 р.] балістичні ракети впали і вибухнули за кілька метрів від цієї церкви. Храм був пошкоджений, історичні вітражі знищені. Тому ми прагнемо провести спільну молитву за мир у цьому храмі. Після спільної молитви ми також хочемо організувати онлайн-зустріч, під час якої провідники Caritas Internationalis та Карітасу Європи матимуть змогу звернутися до нас зі словами підтримки, а ми зможемо висловити нашу вдячність за допомогу, яка надходить від усіх організацій Карітасу з усього світу.
Якими є найбільші гуманітарні виклики в цей час в Україні? І як Карітас-Спес старається допомагати людям долати ці виклики?
Коли починається війна чи будь-яке інше лихо, корисною є будь-яка допомога, яку ми тільки можемо уявити. За допомогою наших міжнародних партнерів ми намагаємося реалізувати багато проектів у різних сферах. Зараз у нас близько 54 центрів допомоги, розкиданих по всій країні, через які ми стараємося роздавати продукти харчування, предмети першої необхідності, засоби гігієни, намагаємося надавати психологічну підтримку, допомагаємо з ваучерами на продукти чи медикаменти. Особливо ми стараємося організовувати відпочинок для дітей як тут, в Україні, так і за кордоном. Насамперед, залучаємо дітей з родин військовослужбовців. Намагаємося відновлювати зруйновані будинки і квартири, які розташовані поруч із зонами бойових дій, адже там досі живе дуже багато родин, а навіть повертаються деякі сім'ї, які раніше виїхали звідти. Ми продовжуємо ті самі проекти, які розпочали ще до війни: підтримуємо дітей з інвалідністю, які під час війни залишилися дещо забутими, допомагаємо літнім людям, які опинилися у великій скруті.
Чи далі надходить допомога від ваших міжнародних партнерів, і чи не зменшилася вона?
Наразі ми працюємо з понад сотнею міжнародних партнерів, і з початку війни ми отримали близько 45 мільйонів євро на всі ці проекти. На щастя, допомога не зупиняється. Міжнародні організації, і в першу чергу Карітас в європейських країнах, але не тільки, не залишають нас наодинці. Їхня допомога є для нас виразом солідарності всієї Католицької Церкви, яка не тільки молиться за нас, але й допомагає нашому народові, який війна поставила в дуже складну ситуацію. Однак, якщо порівнювати з початком війни, то ця допомога поступово зменшується. Цього, 2025 року, ми плануємо реалізувати проекти на суму близько 6 мільйонів євро. У попередні роки, натомість, цифри були такими: у 2022 році – майже 8 мільйонів, у 2023 році – майже 15 мільйонів, у 2024 році – майже 17 мільйонів. Але ми завжди вдячні за допомогу, яка надходить.
З яким посланням Ви б хотіли звернутися до католиків світу в контексті цієї сумної річниці?
Якщо говоримо про католиків, то припускаємо, що це віруючі люди, а тому я просто хотів би підкреслити, що потрібно усвідомлювати, що це не просто війна: це ще одна спроба диявола розпочати третю світову війну. Війна завжди несе смерть, біль, страждання, ненависть, несправедливість і дуже багато гріха. Диявол сподівається на «рясні жнива». Тільки люди молитви і миру можуть зупинити цю війну. Тому мій заклик, особливо зараз, коли так багато говориться про мир і робляться перші кроки до його встановлення, – посилити нашу молитву, бо йдеться не лише про мир в Україні, а й про мир в усіх європейських країнах і в усьому світі.
