50 навернень: Ісраель Золлі
с. Лідія Короткова, ЧСВВ - Ватикан
У третій передачі з рубрики про 50 навернень до католицької віри, в якій зібрано зібрано розповіді про шлях віри визнавців різних релігій та віросповідань, розповімо про шлях до Христа Ісраеля Золлі, головного рабина Риму в часи Другої світової війни, великого знавця Біблії та професора кількох університетів, визначного релігійного діяча юдаїзму, а потім – католицтва.
Його ім’я та незвичайний життєвий шлях добре відомі в світі, йому присвячено багато статей, про нього написані книжки. Але місце, де він народився і де пройшла його молодість, подається, переважно, досить заплутано. Тому варто про це поговорити докладніше.
Ісраель Золлер (а саме таким було його прізвище, яке згодом після прийняття італійського громадянства набуло італійського звучання Золлі), народився 1881 року в місті Броди в заможній єврейській сім’ї, представники якої протягом чотирьох сторіч були рабинами. В цьому містечку, приблизно 100 кілометрів від Львова, пройшло його дитинство та молодість. Після навчання у львівському університеті, 1904 року він переїхав на навчання до Відня, потім до Флоренції, а згодом до Трієсте. В Італії він прожив основну частину свого життя. 1920 року Ісраель Золлі, якому було тільки 39 років, став рабином Трієсте. 1927-1938 року був професором древньоєврейської мови в університеті в Падуї. 1940 року став головним рабином римської синагоги, очоливши єврейську спільноту під час років жорстокого переслідування нацистами.
У 1943 році Рим окупували німецькі війська. Начальник німецької поліції Капплер, загрозивши депортацією, зажадав у 24-годинний строк передати йому 50 кг золота. Першим у списку депортованих був головний рабин Золлі. До закінчення терміну ультиматуму єврейській громаді вдалось зібрати лише 35 кг, що змусило Золлі в розпачі звернутись за допомогою до Ватикану. Переодягнувшись архітектором, йому вдалось зустрітись з Державним Секретарем Святого Престолу, кажучи: «Новий Завіт (Церква) не може залишити Старий Завіт (єврейську громаду)». Державний Секретар негайно повідомив Папу Пія ХІІ і наступного дня Ісраель Золлі мав можливість особисто подякувати за допомогу – католицькі організації та парохи зуміли зібрати ще 15 кг золота. Але це не зупинило план депортації нацистами та їхніми спільниками: 2000 римських євреїв були відправлені в німецькі концтабори.
Золлі бачив, що під час Другої світової війни католицькі священики, ризикуючи життям, рятували євреїв, як християни, натхнені Святим Духом, віддавали життя за ближніх. За офіційними даними єврейської громади, пряме втручання Папи Пія XII проти расової політики Третього рейху врятувало щонайменше 850 000 євреїв. Євреїв переховували звичайні католицькі сім'ї, їх захищали стіни Ватикану, літньої вілли Папи в Кастель Ґандольфо, семінарій та монастирів. Життя рабина Золі було під загрозою і він отримав притулок у Ватикані, де також зустрічався з Папою. В липні 1944 р. в римській синагозі відбулася урочиста церемонія, під час якої Золлі висловив свою вдячність Папі за допомогу, надану євреям під час переслідувань. А особиста зустріч зі Святішим Отцем стала вирішальною в процесі навернення Ісраеля Золлі до католицької віри.
В серпні 1944 року, під час святкування в римській синагозі Йом Кіпур (дня відкуплення та судного дня, одного з головних єврейських свят) він мав несподіване об'явлення. Пізніше Золлі описав, що тієї миті він відчув, як його душу заполонив туман, він немов втратив зв'язок з усім, що його оточувало. Несподівано перед його духовними очима з'явився Христос у білому одязі, а його самого огорнув великий мир і спокій. В глибині серця Ісраель Золлі почув Ісусові слова: «Ти тут востаннє. Відтепер ідеш за мною». І у серці відразу відповів: «Амінь! Амінь! Нехай так буде. Так повннно бути». Пізніше його дружина призналась, що бачила як Христос у білому одязі, благословляючи, поклав на нього руки. Також і донька Міріям сказала батькові: «Цієї ночі мені приснився Ісус, одягнений в біле».
Божий поклик не можна відкинути
У своїх «Спогадах» Ісраель Золлі написав, що не можна нехтувати Божим покликом – якщо Господь кличе, треба Йому відповісти. В цьому немає нічого заздалегідь задуманого чи приготованого, адже людина не вибирає миті свого навернення, але приймає Божий поклик. Не залишається нічого іншого, як відповісти послухом.
Перш, ніж зробити формальне прохання прийняти його до Католицької Церкви, він звернувся до католицького священика з просьбою навчити його християнської доктрини. Шлях навернення колишнього Головного Рабина Риму завершився 13 лютого 1945 року, коли він був охрищений в римській базиліці Святої Марії Ангельської (Santa Maria degli Angeli), прийнявши при хрищенні ім’я Еудженіо на знак вдячності Папі Пію ХІІ, адже таким було його хресне ім’я. З ним охристилась і дружина Емма, додавши до свого імені ім’я Марія на честь Пресвятої Богородиці. Наступного дня з рук о. Паоло Децци, ректора Папського Григоріанського Університету, вони отримали перше Причастя, а незабаром Святе Таїнство Миропомазання. Їхня дочка Міріям, щоб краще приготуватись, прийняла хрищення через рік.
З наверненням Золлі втратив всі привілеї й можливість утримувати сім’ю, опинившись у крайній бідності. Монсеньйор Тралья, що уділив їм хрищення, розповів, що того вечора родина Золлі навіть не мала що їсти і він сам дав їм трохи грошей. Сам Золлі признався, що коли з дружиною прийняв християнство, втратив усе, що мав.
Через п'ятнадцять днів, 4 березня 1945 року, він мав зустріч з Папою Пієм ХІІ, щоб виразити йому свою відданість як новий син католицької Церкви. Похилого віку, страждаючий і бідний, він був щасливий жити повним християнським життям, в непохитній впевненості в істинності католицтва.
Дальшій розповіді про навернення до католицтва колишнього головного рабина Риму Ісраеля Золлі буде присвячена наша наступна передача.
